НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 Навігація:  
Пошук:     
Українська 
Головна Мапа сайту Написати листа
 Законодавча база
 Карти та довідники
 Цукрові новини з України
 Індекси цін на цукор
 Цукрові новини з СНД
 Світові цукрові новини
 Технічна бібліотека
 Корпоративні новини
 Семінари
 Біопаливо
Дошка оголошень
Пропозиції цукру
 

В Україні буряківнича галузь стоїть над прірвою

В Україні буряківнича галузь стоїть над прірвою  

Навколо селища Заводського, яке знаходиться в Чортківському районі Тернопільської області, повітря насичене солодом. Хто їде по пролягаючій поблизу трасі, прямо з вікон висовується, аби тільки вдихнути цей неповторний запах. Тут варять цукор. Для голови правління ВАТ «Чортківський цукровий завод» Стефана Атаманчука романтики в цьому мало: він днює і ночує на підприємстві. Робочий день керівника починається в п'ять - половині шостого ранку і закінчується в дев'ять-десять вечора. У вихідні теж тут. І так протягом усього сезону.

До кожного сезону - в обновках

Особливість Чортківського цукрового полягає в тому, що от уже кілька років підряд він омолоджується, і до початку кожного сезону цукроваріння тут з'являється нове обладнання. «Обкатувати» його доводиться в процесі роботи, тому що це серйозне випробування як для техніки, так і для персоналу. На 2008-й ВАТ «Цукровий союз «Укррос», якому належить завод, запланувало інвестиції на його реконструкцію в сумі 25 мільйонів гривень. І ці кошти повністю освоєні. Вони пішли на повну реконструкцію процесу фільтрації I і ІІ сатурації, доставку двох пресів, одного гранулятора. Тепер вся вода із пресів знову повертається в технологічний процес, а жом сушиться і гранулюється. Попит на нього величезний. Тільки встигай відвантажувати за кордон. Дають гранульований жом і здавачам: 11 кілограмів на додачу до 70 кілограмів цукру за тонну цукрових буряків.

Особлива гордість заводчан - новий тільки що побудований кристалізатор висотою 37 і діаметром 5,5 метра. Його довелося винести за межі основного корпуса. Такого, за словами головного інженера заводу Ярослава Левицького, в Україні більше ніде немає. Весь утфиль (кристалізована маса) іде сюди, тут кристалізується, прохолоджується і знову повертається в цех для подальшої переробки.

Цікаво, що і фільтри, а їх дев'ятнадцять, і кристалізатор - українського виробництва. Чортківські цукровари є піонерами в їхньому освоєнні в нашій країні.

А ще якщо врахувати, що реконструкцію здійснили всього за два-три місяці, можна зрозуміти, яка відповідальність лягла на колектив.

Нині основний цех нагадує футбольне поле. «Але це ще не все, - говорить Стефан Захарович. - Демонтувати повністю застаріле обладнання не встигли, а зробимо, буде ще просторіше». Реконструкція націлена насамперед на якісні показники: більш глибоку переробку буряків, збільшення виходу цукру. Але не тільки. У Чортківського цукрового всі останні роки найкращі в галузі показники по економії газу, електроенергії, води, вапна, інших матеріалів. Досягти чогось кращого на діючому устаткуванні вже неможливо: вижали з нього все. Після реконструкції я відкрив нові можливості. Про конкретні цифри говорити поки що рано, але, безперечно, економія буде істотною. Скажемо, введення нових пресів дозволить заощаджувати воду: на дифузію сиру воду більше не будуть подавати, використають ту, що вже була в процесі. А от на чому не заощаджували цього року, так це на «соціалці»: повністю переобладнали роздягальні, туалети, кімнати для прийому їжі. Атаманчук пишається цим не менше, ніж новими фільтрами і пресами. От і до людей черга дійшла, а не тільки до техніки.

Головний біль - кадри

Центральний диспетчерський пункт - серце заводу. Всі технологічні процеси виведені на монітори комп'ютерів. За одним з них - начальник зміни Віталій Турко. Колись це був пост батька Віталія, а тепер от син заступив на нього. Говоримо про людський фактор. З одного боку, з автоматизацією процесів полегшало: втручання людини зведено до мінімуму. «З іншого, - говорить Віталій Валерійович, - усе складніше знайти фахівців. У зміні - 44: поки людей набрали, поки вони притерлися до техніки і один до одного...»

Питання кадрів - головний біль Стефана Захаровича. Працює завод у чотири зміни, а начальників змін - три. Зараз пробується ще один. Головний фактор - зарплата. У сезон в основних фахівців дотягає до трьох і більше тисяч гривень, а середня зарплата за рік досить скромна. Річний фонд оплати праці - 17,5 мільйонів гривень. Нібито і чимало, якщо врахувати сезонний характер роботи, але треба знати специфіку західного регіону. Особливо в дефіциті чоловіків. Ні, вони не перевелися, ходять по селищу, а от до роботи не дуже-то рвуться, «засідають» переважно в пивні. Вихід один - готовити кадри самим, однак і молодь сьогодні не проявляє особливого бажання вчитися, щоб потім працювати на виробництві. Та й не дивно. Коли останній раз вам доводилося читати щось про людину праці? Телебачення прославляє бізнесменів, політиків, але не тих, завдяки чиїй праці їмо щодня хліб і до хліба. Стефан Атаманчук на заводі тридцять років, 17 з них - керівником, Ярослав Левицький теж віддав заводу тридцять років і понад 20 з них - головний інженер. Такі менеджери, які на льоту схоплюють все передове, знають свою справу до тонкостей і головне - є відповідальними, нині рідкість. На сусідніх цукроварнях власники керівників двічі в рік міняють і толку не можуть домогтися. На моє питання, чи є кому в майбутньому передати управління заводом, Стефан Захарович зітхає. Що й говорити, це наболіла тема. І не тільки для його підприємства, а й для держави в цілому. «Кадри вирішують все» - фраза нібито і замусолена, але актуальна за всіх часів. Зараз - особливо. Залишається сподіватися на міцне здоров'я керівників старшого покоління.

Щоб і якісний, і безпечний...

Цього року чортківскі цукровари готуються до атестації своєї продукції за міжнародними стандартами ІSО-9001 (якість) і ХАСТ (безпека). Варто сказати, сьогодні цукор тут беруть всесвітньо відомі фірми «Нестле», «Кока кола» та інші, але міжнародні стандарти відкриють нові можливості. У світі все більше уваги надають безпеці продукції, так що прийдеться подбати навіть про такі, на перший погляд, дріб'язки, як, наприклад, те, що робітниці повинні бути без обручок, а кватирка має бути закритою, щоб пташка не залетіла. Словом, крім сугубо технічного, повинен включитися людський фактор. Але чи дозволить присвоєння стандартів якості і безпеки експортувати чортківський цукор у країни ЄС? Теоретично - так, а практично - нас навряд чи пустять на цей ринок, вважає Стефан Атаманчук. Принаймні найближчим часом. Тому треба піклуватися про збереження свого.

На жаль, тенденції останніх років свідчать, що ми його губимо. З кожним роком зменшуються площі під посівами цукрових буряків. Що говорити про середнячків, коли навіть аграрні корифеї якщо не відмовляються від цієї культури повністю, то істотно коректують свої плани. Скажемо, сільгосппідприємство «Іванівське», одне із кращих в області, торік відвело під цукрові буряки 800 гектарів, цього року - 300. Керівник господарства Антон Білик обіцяє в наступному році засіяти ними 500 гектарів, зрозуміло, якщо цього року одержить доход. У державі подорожчало абсолютно все, крім ціни на буряки і цукор. Якщо ціна на метал, говорить Стефан Захарович, з початку року здійнялася із двох до десяти тисяч гривень, то вартість тонни цукрових буряків держава задекларувала на рівні 180 гривень. Виробничникам самим доводиться регулювати ціну: від 180 до 220 гривень за тонну. Вище для тих, хто здає більше солодких коренеплодів.

Сьогодні перелік сільгосппідприємств, які поставляють цукроварну сировину, займає всього сторінку. Раніше на ній ледь вміщалися господарства тільки Чортківського району. У заводу залишилося кілька надійних партнерів: агроформування «Дзвін», «Довіра», «Фортуна», «Полівці» та ін. Напрацьовано зв'язки з господарствами Теребовлянського, Бучацького, Гусятинського і інших районів Тернопільської області. Правда, нині не проти перехопити ініціативу конкуренти: обіцяють більше цукру за тонну зданих буряків. Але їхнім чарам навряд чи хтось піддасться. Селяни ще не забули, як роками вибивали оплату з тих, хто м'яко стелить.

А Чортківський цукровий ніколи не був винен ні людям, ні господарствам, тому й везуть сюди буряки не тільки з Тернопільщини, а і із Хмельниччини, Івано-Франківщини, Буковини.

У Заболотові Івано-Франківської області завод навіть тримає один з п'яти своїх бурякопунктів. Фактично заради одного господарства, що серйозно займається вирощуванням цієї культури. Просили Стефана Атаманчука обладнати бурякопункт ще й у Городенці: люди насіяли буряки, місцевий же завод закрили.

Різко скоротилися посіви цукрової сировини в одноосібних господарствах. Якщо ще два роки тому фізичні особи здавали його на завод 140 тисяч тонн, торік - у два рази менше, у нинішньому - якщо буде 30-40 тисяч, то добре. Невигідно гнути спину, щоб за 130-150 гривень продати мішок цукру. Та й працювати незабаром буде нікому: люди постарше йдуть, молодь заробляє на життя за кордоном. Не вважає Стефан Захарович панацеєю, коли заводи самі забезпечують себе сировиною. Він бував у Польщі, Німеччині, Австрії, Угорщині, але в жодній із цих країн такого немає.

Однак ВАТ «Цукровий союз «Укррос» - потужний агропромисловий холдинг, що обробляє більше 60 тисяч га по всій Україні. От і у зоні Чортківського заводу кілька років назад було створено товариство «Агрополіс», що спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків. Це в аграріїв непогано виходить: торік товариством зібрано рекордний для України врожай цукрових буряків - на площі 2050 га середня врожайність склала 695 ц/га, а деякі поля давали і до 1000. Цього року погодні умови в певній мері відбилися на врожайності буряків, але директор товариства Володимир Гищук впевнений: 25 відсотків сировини, поставленої цього року на Чортківський цукровий завод, вирощені на полях «Агрополіса».

Непрофесіоналізм або байдужність?

На жаль, нині буряківнича галузь в Україні стоїть над прірвою. Вітчизняне насінництво фактично перестало існувати, а закордонні партнери не завжди надійні. Торік закупили насіння в однієї з бельгійських фірм. Показали себе добре, тому й у нинішньому році замовили там, вони ж надій не виправдали.

Держава ввела квоти на цукор, і хіба дотримує їх? Аграрний фонд як взяв три роки тому п'ять тисяч тонн цукру, так він і лежить на складах. Забрали хіба що тонн 300, щоб роздати потерпілим від липневої стихії. Держрезерв купив дві тисячі тонн - також без руху.

Держава повинна дати можливість цукровим заводам дотувати на нормальних умовах сільгоспвиробників (цього року завод кредитував їх на 12 млн. грн.). А ще краще кредити направити безпосередньо сільгоспвиробникам. Тим часом кредитування галузі на наступний рік під великим сумнівом. По-перше, якщо врахувати те, що українським політикам нині не до економіки; по-друге, що світова фінансова криза позначиться і у нас; по-третє, уже зараз сільгосппідприємства не можуть повернути кредити через фінансові проблеми тих, по чийому замовленню вирощували продукцію. А не буде грошей - землю селяни не оброблять. Що буде завтра? Ці процеси ніхто не регулює: хочеш - сій буряки, не хочеш - не сій. Хочеш - засівай усе рапсом. Сівозміни мало хто дотримується. Як довго земля витримає таке знущання над собою?

Коли я залишала завод, повітря вже не здавалося таким солодким. Ті 63 тисячі тонн цукру, які має намір зварити цього року ВАТ «Чортківський цукровий завод» (при меншому, ніж торік, валу сировини і більш низькій цукристості: дощове літо позначилося), даються ох як нелегко. І це флагману цукрової галузі Тернопільщини, одному з найкращих цукрових заводів України. Що тоді говорити про інші підприємства? Про галузь в цілому? Зводять її на нівець непрофесіоналізм або байдужність тих, хто вгорі? Не можна не погодитися зі Стефаном Атаманчуком, який сказав: «На жаль, поки державі вигідно те, що вигідно кільком людям у державі». Залишається сподіватися на професіоналізм цукроварів і небайдужість аграріїв, які розуміють, що Україна повинна залишатися однією із провідних цукрових країн світу.

Новини розміщено з сайту  http://www.ukragroconsult.com


Джерело:

До списку новини з цукрових ланів


filkon468_60
 
 Реклама
   
   
© 2017 Copyright ТОВ «Науково-практичний центр цукробурякового виробництва»
Публікацію матеріалів сайту без дозволу адміністратора та посилання на джерело інформації заборонено.
За дозволом звертатися: sugar@sugarr.com.ua