ЗАТ «Сільгоспродукт» придбало ВАТ «Рокитнянський цукровий завод»

ЗАТ «Сільгоспродукт» придбало ВАТ «Рокитнянський цукровий завод»

Аграрій Юрій Бондарчук вийшов на ринок цукру. Це стало слідством завершення угоди купівлі-продажу ВАТ «Рокитнянський цукровий завод», від якого позбулася пітерська група «Євросервіс» російського бізнесмена Костянтина Мірелі.

Як уже повідомляла «ДС», підконтрольному російському мільйонерові, що емігрував в Ізраїль, Костянтину Мірелі пітерська група компаній «Євросервіс» цього року вирішила покинути український цукровий ринок і влаштувала великий розпродаж своїх виробничих потужностей у нашій країні. До осені поміняли власників Волочиський і Наркевицький заводи, придбані компанією «Астарта-Київ», Теофіпольський цукрозавод, що дістався депутатові Хмельницької облради Вадиму Лейві, і Рокитнянський завод, куплений структурою московського бізнесмена Олександра Машталлера. Але в грудні з'ясувалося, що пан Машталлер у цій угоді виступив у ролі посередника. По даним «ДС», реальним покупцем рокитнянського ВАТ став ЗАТ «Сільгоспродукт» депутата Київської облради Юрія Бондарчука.

У розмові з «ДС» Юрій Вікторович підтвердив, що угода відбувалася в його інтересах. «Це моє перше підприємство в цукровій галузі», - сказав він. До цього основні активи «Сільгоспродукту» були зосереджені на ринку зберігання зернових і у сільгоспвиробництві. Під його контролем у Київській області перебувають Білоцерківський елеватор (здатний приймати на зберігання 75 тис. т зернових), Ольшаницьке, Бориспільське (обоє по 30 тис. т) і Рокитнянське ХПП (45 тис. т). Як уже повідомляла «ДС», в 2008 р. бізнесмен обзавівся хлібоприймальними підприємствами у Вінницькій області, які він купив у власників автозаправної мережі «КЛО» Олександра Каца і Олександра Харчистова. Також під контролем «Сільгоспродукту» перебувають близько 20 тис. га орендованої землі в трьох районах Київської області - Рокитнянському, Таращанському і Білоцерківському.

Вихід же на цукровий ринок, як говорять в «Сільгоспродукті», продиктований не стільки бажанням випробувати сили на новому поприщі, скільки прагненням усталити свої позиції як латифундист. Справа в тому, що сторонній покупець Рокитнянського заводу був би змушений створювати довкола нього свою власну зону бурякосіяння, без якої будь-якому цукровому підприємству зараз просто не вижити. При потужності переробки заводу в Рокитному на рівні 3 тис. т на добу йому на сезон необхідно порядку 250-270 тис. т буряків. Щоб їх одержати (при врожайності 500 т з гектара), необхідно засіяти більше 5 тис. га. «Плюс до всього треба враховувати, що буряки можуть становити не більше 20% посівів, інші землі повинні використовуватися під змінні культури, в основному зернові. Тобто це ще більше збільшує потребу в земельному банку при створенні навколо цукрозаводу зони бурякосіяння. Тому його покупка стороннім інвестором могла створити нездорову конкуренцію на районному ринку землі», - підсумував пан Бондарчук.

Незважаючи на відсутність профільного інтересу до цукрової справи, він завірив «ДС», що підприємство буде стабільно працювати, чому сприяє наявність в «Сільгоспродукту» власних наділів. «На наступний сезон ми вже вирішили засіяти 3,5 тис. га під буряки у своїх агро господарствах і ще близько 2 га - у дружніх, тобто в сумі вийде 5,5 тис. По наших прогнозах, це дозволить зібрати врожай, щоб в 2009 р. завод переробляв планові 2,7-2,8 тис. т буряків на добу», - говорить пан Бондарчук. У той же час, за його словами, покупка інших активів у галузі поки не намічається, незважаючи на те що в Україні зараз багато пропозицій. Наприклад, в «Євросервіса» чекають покупця ще Носівський цукрозавод, а в Київській області продаються заводи, які не працювали в поточному маркетинговому сезоні - ВАТ «Кристал-М» (Миронівський цукровий завод) і ТОВ «Цукровий завод «Лука» (Таращанський р-н), які, як і у випадку з «Євросервісом», продаються в рамках виходу із цукрового ринку «Української продовольчої групи» депутатів -«бютовців» Богдана Губського і Павла Костенко.