НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 Навігація:  
Пошук:     
Українська 
Головна Мапа сайту Написати листа
 Законодавча база
 Карти та довідники
 Цукрові новини з України
 Індекси цін на цукор
 Цукрові новини з СНД
 Світові цукрові новини
 Технічна бібліотека
 Корпоративні новини
 Семінари
 Біопаливо
Дошка оголошень
Пропозиції цукру
 

Український ринок біопалива підготувався до зростання

Український ринок біопалива підготувався до зростання

Економічна криза викликала істотні зміни на українському ринку альтернативного палива. За останні кілька років практично зникли економічні стимули для виробництва ще недавно популярних біоетанолу та біодизеля. У той же час зростання цін на газ підвищив інтерес споживачів до твердого біопалива і біометану, виробництвом яких почали активно займатися найбільші агрохолдинги. Вже до кінця 2010 р. цей сегмент може зрости більш ніж удвічі, відзначають експерти.

Ринок альтернативного палива можна поділити на два основних сегменти. В якості замінників традиційного автомобільного палива використовуються біодизель, сировиною для якого служать ріпак, соя і метиловий спирт, і біоетанол, вироблений з 98-процентного етилового спирту. Тверде біопаливо і біогаз, одержувані з органічної сировини, замінюють природний газ.

У 2009 р. попит на біопаливо в ЄС зріс на 30%. Тому в Україні стали масово будувати заводи з його виробництва в надії налагодити постачання до Європи. Раніше заявлялося, що українська продукція зможе зайняти до 20% ринку ЄС. В результаті до кінця минулого року в країні налічувалося 42 підприємства з виробництва біодизеля сумарною потужністю 500-600 тис. т на рік. "Однак надії виробників не виправдалися. До 2008 р. більшість цих підприємств були завантажені не більше ніж на 50%, оскільки європейський споживач неохоче купував готову українську продукцію. Зате 90% вирощеного ріпаку експортувалися до Німеччини і Польщі", - говорить аналітик НДЦ "Укрбіоенерго " В. Винниченко. Україна стала найбільшим постачальником сировини у Східну та Центральну Європу. "Втім, криза привела до зниження попиту в ЄС не тільки на біопаливо, але і на сировину. А в Україні зупинилися всі біодизельні заводи", - відзначає заступник директора НТЦ "Психея" Г. Рябцев.

За даними Української аграрної конфедерації, обсяг виробництва ріпаку в Україні в 2009 р. скоротився на 36%, до 1,8 млн. т. Загибель частини озимих посівів ріпаку на початку 2010 р. призвела до зростання цін на сировину на 300 грн./т - до 2,80-2,85 тис. грн. / т. Собівартість біодизеля (10-12 грн. / л), одержуваного з такого ріпаку, вище, ніж у традиційного палива, що продається по 7-8 грн / л.

Складно розвивається і ринок біоетанолу. Виробляти його мали намір дев'ять спиртових заводів ДК "Укрспирт" потужністю до 200 тис. т на рік кожен. Для модернізації заводів необхідно 50 млн. євро. Однак розвиток підприємств стримує не лише дефіцит коштів. Енергетичні витрати на виробництво біоетанолу в 1,67 рази вище, ніж енергетичний ефект від його спалювання. "Перепрофілювання одного спиртзаводу обходиться в $ 4-5 млн., окупається за шість-вісім років. При відсутності попиту на продукцію ці інвестиції ризиковані", - зазначає В. Винниченко. Запустити виробництво біоетанолу вдалося лише на двох підприємствах. Лохвицький спірткомбінат почав випуск компонента моторного палива "Альтернативний" (КМТА) об'ємом 10 тис. дал на добу, а Гайсинський спиртзавод, вклавши 3,5 млн. євро в модернізацію, отримав дозвіл на виробництво біоетанолу обсягом 100 тис. т на рік, який планується використовувати для виробництва бензину "Біо-100" (80 т на добу) за стандартом "Євро-4".

Виробництво біологічних замінників традиційних видів моторного палива вимагає створення внутрішнього ринку збуту. Тому Верховна Рада в 2009 р. прийняла закон, згідно якому в країні до 1 січня 2014 р. встановлена нульова ставка акцизу на всі види біопалива. Виробників на десять років звільнили від сплати податку на прибуток та імпортних мит. Ліцензується тільки виробництво обсягом понад 5 тис. т на рік. Результати не змусили себе довго чекати. Про намір виробляти біопаливо вже повідомили найбільші аграрні компанії: "Цукровий союз" Укррос " планує вкласти $ 30 млн. у створення біоетанольних потужностей на Губініському цукровому заводі, а Landkom International - виробляти і продавати сировину для випуску біодизеля.

Краще справи йдуть на ринку біогазу, обсяг використання якого до 2011 р. може вирости в 2,5 рази. "Українська молочна компанія" (УМК), наприклад, у жовтні 2009 р. першою отримала у НКРЕ право продавати за "зеленим тарифом" (в 2,3 рази вище роздрібного) електроенергію, отриману за допомогою біогазової установки, яка переробляє відходи тваринницького комплексу, розповіли в компанії "Дженерал Електрик", що розробила газовий двигун для УМК. Щорічно УМК економить 1,2 млн. кубометрів природного газу. "Розвиток цієї галузі в основному орієнтовано на аграрний сектор. Однак стає популярним використання звалищного біометану для вироблення електро-і теплової енергії", - зазначила виконавчий директор компанії Fuel Alternative Ю. Березовська, оцінивши будівництво та витрати на експлуатацію біогазової установки в 2-3 млн. євро.

На думку В. Винниченка, великі аграрні компанії поки з недовірою ставляться до використання біопалива, зате це цікаво представникам малого та середнього бізнесу: "Але через п'ять років продаж енергії від біогазу, виробленого з тваринницьких відходів, може стати бізнесом для найбільших агрохолдингів".

Перспективним напрямком експерти вважають і тверде біопаливо. За даними Fuel Alternative, на початок року в країні існували 155 підприємств з виробництва деревних і солом'яних брикетів, 73 заводи з виробництва пелет з лузги насіння соняшника. Втім, цей вид бізнесу сильно залежить від експорту. У першій половині 2010 р. близько 80% підприємств простоювали або працювали з низьким коефіцієнтом завантаження. Основною проблемою цієї галузі є відсутність сировини за оптимальною ціною. "Крім того, існують серйозні проблеми з поставками сировини виробникам, підприємства яких найчастіше істотно віддалені від сировинної бази", - уточнила Ю. Березовська.

"І все ж обсяг ринку твердого альтернативного палива до кінця року зросте в 2-2,5 рази, до 500-520 тис. т", - прогнозує В. Винниченко. За його словами, активний розвиток цього сегменту забезпечать найбільші агропромислові компанії, які за кілька років витіснять основних виробників пелет. Це пояснюється тим, що в аграріїв не виникає проблем з поставками сировини для виробництва біопалива - вони використовують відходи власного виробництва. Крім того, європейський споживач охочіше буде купувати продукцію у серйозних аграрних компаній, ніж у маловідомих виробників пелет, які поки не можуть запропонувати на експорт продукцію високої якості. А основними клієнтами на внутрішньому ринку для останніх стануть комунальні теплокомуненерго. Для їх переведення на тверде біопаливо вже цього року уряд виділив 260 млн. грн.

З експертом погоджуються великі виробники аграрної продукції. За словами голови правління Дніпропетровського олійєекстракційного заводу (випускає соняшникову олію під ТМ "Олейна") А. Слоєва, за рахунок використання технології спалювання лушпиння щорічне споживання природного газу на його підприємстві знизилося з 11-12 млн. до 2,3 млн. кубометрів. "Ми плануємо кардинально модернізувати паросиловий цех і встановити додатковий котел зі спалювання лушпиння, а також турбіну для виробництва електроенергії. Основна мета наших енергозберігаючих проектів - зниження споживання газу до нуля і виробництво власної електроенергії", - повідомив А. Слоєв. Як розповіла начальник департаменту по роботі з інвесторами "Миронівського хлібопродукту" А. Соботюк, використання соняшникового лушпиння в якості палива дозволило скоротити споживання газу на Миронівському заводі з виготовлення круп і комбікормів на 6 тис. кубометрів на рік. "На придбання обладнання та будівництво котельні потужністю 10 т пари на годину було витрачено близько 19,34 млн. грн.", - зазначила вона.

Надлишки палива обидві компанії експортують, що підвищує окупність установок. "Миронівський хлібопродукт" відправляє на експорт до Польщі гранули в обсязі близько 6-6,5 тис. т на місяць. "У 2008 р. з установкою на підприємстві гранулятора лузги вона перетворилася на один з видів продукції підприємства та додаткове джерело доходу", - уточнив А. Слоєв.

 


Джерело: proagro.com.ua

До списку біопаливо


filkon468_60
 
 Реклама
   
   
© 2017 Copyright ТОВ «Науково-практичний центр цукробурякового виробництва»
Публікацію матеріалів сайту без дозволу адміністратора та посилання на джерело інформації заборонено.
За дозволом звертатися: sugar@sugarr.com.ua