НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 Навігація:  
Пошук:     
Українська 
Головна Мапа сайту Написати листа
 Законодавча база
 Цукрові новини з України
 Індекси цін на цукор
 Цукрові новини з СНД
 Світові цукрові новини
 Технічна бібліотека
 Корпоративні новини
 Семінари
 Біопаливо
Дошка оголошень
Пропозиції цукру
 

 

 

 

ПАРТНЕР РУБРИКИ

04053, Київ
пров. Бехтерівський, 4-А
тел. 38 044 486 97 47
lawyer@ligroup.com.ua
www.ligroup.com.ua

У разі звернення стягнення на предмет застави через рішення суду, окрім процесуальних положень будуть також застосовуватися окремі положення Закону України «Про іпотеку».

Саме ст. 39 вказаного Закону визначає порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, згідно якого у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Порядок здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, а також процедури та порядок проведення прилюдних торгів визначаються ст. 41, 43 – 45 Закону «Про іпотеку». Порядок проведення розрахунків за майно, придбане на прилюдних торгах, оформлення результатів прилюдних торгів та розподіл коштів від реалізації предмета іпотеки, а також порядок оскарження результатів прилюдних торгів передбачені ст. 46 – 48 цього ж Закону.

При розгляді вищевказаних справ в судових інстанціях, боржниками-відповідачами можуть використовуватися як особисто, так і через підставних (контрольованих чи дружніх структур), такі заходи як – залучення в справу інших (третіх) осіб, які заявляють або можуть заявити право на предмет іпотеки (виходячи з тих чи інших обставин, які будуть умисно створені для певної вигідної для боржника ситуації); оскарження третіми особами, які заявляють права на предмет іпотеки договорів, укладених з банком, заявляючи при цьому про зупинення судової справи по зверненню стягнення на предмет іпотеки до вирішення іншої справи по суті; ініціювання третіми особами позову про визнання за ними права власності на майно, що є предметом іпотеки та виключення даного майна з акту опису чи арешту, якщо такі вчинялися тощо. Не виключено, що на момент розгляду справи про звернення примусового стягнення на предмет іпотеки, третіми особами може бути пред’явлено рішення суду про визнання права власності на це майно за ними, що виключатиме можливість чи створюватиме певну колізію та заборону в подальшому зверненні стягнення на таке майно.

Проблематика непогашення боргових зобов’язань окрім стадії судового процесу може виникнути також і на стадії виконання судового рішення на підставі виданого виконавчого документу (як наприклад на підставі наказу господарського суду), в межах порушеного – відкритого виконавчого провадження в органах Державної виконавчої служби за місцем знаходження боржника.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, передбачені нормами і положеннями Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року (зареєстрованого за № 865/4158 від 15.12.1999 року).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження являє собою сукупність дій органів та посадових осіб ДВС, що спрямовуються на виконання судових рішень і супроводжуються винесенням державними виконавцями процесуальних документів – постанов різного характеру, складання актів та вимог тощо.

Тому, будь-яка вчинена дія чи винесена постанова як стадія виконавчого провадження (наприклад: відкриття виконавчого провадження – ст. 24 Закону; винесення постанови про стягнення виконавчого збору – ст. 46 Закону; винесення постанов чи складення актів про накладення арешту на грошові кошти та інше майно боржника, а також їх вилучення – ст. 50, 55, 63, 64 Закону; оскарження процедури звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки – ст. 52, 621 Закону; оскарження проведення оцінки майна боржника – ст. 57 Закону; оскарження процедури реалізації майна, на яке звернено стягнення – ст. 61 Закону; оскарження акта про придбання нерухомості у разі реалізації предмета іпотеки державною виконавчою службою – ст. 622 Закону; оскарження результатів прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна – ст. 66 Закону тощо) може бути оскаржена до начальника відповідного відділу ДВС чи вищестоящого органу ДВС або до суду. Відповідно, за результатами розгляду скарги в суді на ті чи інші дії державного виконавця або винесених ним процесуальних документів, таке рішення суду буде безумовно оскаржуватися в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Такий перебіг подій зумовлюватиме витребування матеріалів виконавчого провадження та непроведення виконавчих дій протягом усього часу перевірки чи судового оскарження. 

Не виключено, що за попередньою домовленістю на місцях боржників із посадовими особами органів ДВС, останніми можуть вживатись процесуальні дії, наслідком яких є – відмова у відкритті виконавчого провадження по якимсь формальним підставам (ст. 26 Закону); звернення державних виконавців у вигляді внесених подань до суду, який видав виконавчий документ, щодо роз’яснення рішень, які підлягають виконанню (ст. 28 Закону); забезпечення за поданням державного виконавця відстрочки або розстрочки виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення (ст. 33 Закону); зупинення виконавчого провадження (ст. 34, 35 Закону) тощо.    

Саме зазначені заходи та дії з боку боржників щодо затягування даної справи та відтермінування фактичного погашення зобов’язань, також забезпечуватимуть останнім можливість здійснення виведення тих чи інших активів поза межі боргового навантаження та уникнення стягнення боргів.

В даному випадку для фінансових установ доцільним буде забезпечувати на етапі розгляду судових справ та виконанні судових рішень оперативне реагування на ті чи інші недобросовісні дії боржника як відповідача чи сторони виконавчого провадження із впровадження паралельних і ефективних засобів впливу, про які йдеться у повній версії даної статті у  розділі V.

Шершун Л.І.

Стус О.М.

Юридична компанія «L.I.Group»
filkon468_60
 
 Реклама
   
   
© 2017 Copyright ТОВ «Науково-практичний центр цукробурякового виробництва»
Публікацію матеріалів сайту без дозволу адміністратора та посилання на джерело інформації заборонено.
За дозволом звертатися: koveL-2@mail.ru