НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 Навігація:  
Пошук:     
Українська 
Головна Мапа сайту Написати листа
 Законодавча база
 Карти та довідники
 Цукрові новини з України
 Індекси цін на цукор
 Цукрові новини з СНД
 Світові цукрові новини
 Технічна бібліотека
 Корпоративні новини
 Семінари
 Біопаливо
Дошка оголошень
Пропозиції цукру
 

На догоду СОТ, або "Контрольний постріл" у вітчизняне бурякоцукровиробництво

 На догоду СОТ, або "Контрольний постріл" у вітчизняне бурякоцукровиробництво 

Проблеми галузі

Вітчизняна бурякоцукрова галузь ще не мала такого важкого сезону. Несприятливих обставин на його початку було стільки, що мимоволі виникали запитання: а чи варто взагалі сіяти буряки? Чи готувати заводи до переробки цукрової сировини? Перехідні запаси цукру навесні цього року становили близько одного мільйона тонн, що опускало оптові ціни на цей продукт нижче рівня, який забезпечував би рентабельність виробництва. Працівників галузі ошелешила також звістка про те, що Україна заради вступу до СОТ погодилася на майже безмитне ввезення на її територію 260 тисяч тонн цукру-сирцю з тростини щорічно.

Однак у ході важких переговорів із урядом представники бурякоцукрової галузі добилися деякої уваги до її проблем. Зокрема, було ухвалено квотувати (обмежити) виробництво цукру до обсягів, які не перевищували б 1 млн. 980 тис. тонн. Дотацію в розрахунку 750 гривень на гектар мали одержати лише ті сільгосппідприємства, які володіли відповідними технологіями вирощування цукрових буряків. Селянам та цукровикам було обіцяно також, що активно діятиме Аграрний фонд, який зніме надлишок цукру, котрий тисне на ринок; що заводи, готуючись до переробки, одержать пільгові кредити; що нарешті буде ухвалено програму розвитку галузі. Одне слово, напругу сяк-так було знято, черговий виробничий сезон у галузі з горем навпіл розпочався. 

Посіяли цього року буряки на площі 403 тисячі гектарів, тобто на 25 відсотків менше, ніж минулого року. Однак завдяки тому, що врожайність буряків зросла майже на сто центнерів (370 ц/га), зібрали їх не набагато менше, ніж попереднього сезону, - 14,5 млн. тонн. Цукристість до того ж вища на 1,2%. Враження таке, що галузь, відчувши, що її приречено, стала творити дива конкурентоздатності. 

Та все ж попри всі зусилля становище у бурякоцукровиробництві різко погіршилося. Уряд більшості своїх обіцянок не виконав. Ринок цукру так і залишився наглухо закоркованим: не було прорубано жодного нового експортного каналу. Ціни на солодкий продукт завмерли на рівні минулого року, в той час як вартість усіх технологічних процесів галузі зросла в кілька разів. Більшість заводів стала буквально задихатися від боргових зобов'язань та неспроможності підготуватися до нового сезону. Як же вчинили урядовці у відповідь на волання про допомогу? Міністерство економіки без погодження з Мінагрополітики видає ліцензію на імпорт білого цукру, виробленого з тростини в Республіці Білорусь, у обсязі 100 тисяч тонн. Галузь після цього рішення - у шоку, бо це було схоже на контрольний постріл у конаючого. Мінекономіки, вочевидь, намагалося стримати ріст цін на продукти харчування і в такий спосіб вгамувати інфляцію. Але ж куди далі стримувати ціни на цукор, якщо вони й так "нижче плінтуса"? Влада не подумала про наслідки такого кроку. Отож солодка білоруська крапля призвела до обвалу цін на цукор напередодні чергового переробного сезону. Із 110 заводів, які працювали минулого сезону, розпочати виробництво змогли лише 70. Причому 15 із них через брак сировини працювали лише по 10-12 днів. Втратили роботу понад 150 тисяч робітників бурякоцукрової та суміжних галузей. Як не крути, на світову економічну кризу це лихо не спишеш. За нього слід завдячувати лише вітчизняному безголов'ю. Як після цього вірити, що антикризові заходи - своєчасні та ефективні, що урядовці і не сплять, і не їдять, а тільки думають про те, як врятувати країну від безробіття? 

У розпал переробного сезону, 31 жовтня цього року, Національна асоціація цукровиків України звернулася до уряду з листом, у якому описала катастрофічний стан галузі і просила вжити ряд заходів, а саме: припинити ввезення білоруського цукру, надати цукрозаводам кредити під заставу виробленого цукру для розрахунків за газ, із допомогою Аграрного фонду зняти з ринку 250 тисяч тонн цукру, затвердити Програму розвитку та реструктуризації цукрової галузі тощо. Слід віддати належне Прем'єрові Ю. Тимошенко - доручила віце-прем'єрові О. Турчинову, міністрам Ю. Мельнику, Б. Данилишину, В. Пинзенику, Ю. Продану "вжити вичерпних заходів щодо врегулювання порушених питань і про результати поінформувати Кабінет Міністрів". І що ж? Лист, обійшовши ряд урядових кабінетів, повернувся до президента асоціації цукровиків Миколи Ярчука з візою директора Департаменту харчової промисловості Мінагрополітики Ю. Кіщака: "Прошу забезпечити виконання зазначеного доручення". Виходить, що потопаючі мусять самі себе рятувати. У кого ж тепер просити допомоги? Невже й справді галузь вирішено втопити на догоду СОТ та світовим цукровим корпораціям? 

Якщо бурякоцукрова галузь потоне, то це позначиться на всій економіці. Брак обігових коштів, закритий доступ до кредитних ресурсів неминуче змусять вдатися до давальницьких та бартерних схем у розрахунках, а це, у свою чергу, призведе до обмеження платежів у бюджет, вважає президент Союзу виробників харчової промисловості України Олег Юхновський. На його думку, Україна має непогані шанси вийти зі своїм цукром на зовнішні ринки, але для цього слід докласти певних дипломатичних зусиль. Тоді до Росії можна буде експортувати 300-350 тисяч тонн цукру, до Середньоазіатських республік - 200-250 тисяч тонн. 

Вважалося, що таким агропромисловим корпораціям, як "Укрпромінвест", до штормів на цукровому ринку буде байдуже, бо вона має замкнутий цикл виробництва за принципом: від поля до столу. У неї - бурякові плантації площею понад 22 тисячі га, кілька цукрових заводів, кондитерські фабрики "Рошен" тощо. Та, виявляється, нинішня ситуація в галузі дошкульно б'є і по таких гігантах. Виробивши цього року понад 150 тисяч тонн цукру, який змушена реалізувати значно нижче собівартості, тобто по 2400-2500 гривень за тонну, корпорація втратить понад 50 мільйонів гривень. А це ті кошти, які були аплановані на реконструкцію виробництва, впровадження нових технологій.

Влада має зрозуміти, що ні пшениця, ні цукрові буряки не самі по собі вирощуються, а лише в сівозміні. Якщо вилучимо з цієї умовної аграрної піраміди хоч одну ланку, то впаде вся споруда, переконаний генеральний директор "Укрпромінвесту" Олексій Порошенко. Від колишньої слави подільського "цукрового Донбасу" залишилося тільки відлуння, бо більшість "шахт" цього унікального аграрного комплексу вже завалилися. "Як можна нищити таку золоту жилу, як бурякоцукровиробництво?" - дивується О. Порошенко. 

Агропромислова асоціація "Укррос" - теж дуже потужне агропромислове утворення. Обробляє близько 100 тисяч гектарів землі, має сім цукрових заводів, щороку виробляє понад 200 тисяч тонн цукру. Криза бурякоцукрової галузі ставить під загрозу соціальне благополуччя не лише декількох тисяч працівників асоціації, а й власників земельних та майнових паїв, котрі перебувають із цим об'єднанням в орендних відносинах. Вигода від імпорту дешевого цукру з тростини дуже примарна, вважає президент асоціації Сергій Федоренко. Це все одно, що вживати наркотик: спочатку настає ейфорія, та згодом організм гине. Низькі ціни на цукор призведуть до загибелі національного виробника. Через кілька років, коли через монопольне владарювання на нашому ринку закордонних виробників ціни на цукор підскочать, прийде каяття, та не буде вороття. Так сталося, наприклад, у Латвії, де на вимогу ЄС було ліквідовано бурякоцукрову галузь. Так от: вартість цукру в цій країні нині найвища в Євросоюзі - більше одного євро за кілограм. Отож у діях українського уряду немає логіки. Одна його рука нібито сприяє галузі, а інша - нищить її. Бо як розуміти, що, згідно з одним рішенням, сільгоспвиробникам було надано дотацію на вирощування цукрових буряків, а на підставі іншого - дозволено ввозити білоруський цукор? Отже, державні гроші пущено на вітер? "Ми - за баланс інтересів між споживачами й виробниками. Щоб цукор був і не дорогим, і не дуже дешевим, як нині", - говорить С. Федоренко.  

Понад 220 тисяч тонн цукру вироблять цього року підприємства, які входять до ТОВ "Фірма "Астарта-Київ". Але цей успіх працівників не радує, бо ці гори цукру нікому не потрібні. Хоч бери та знищуй його чи задарма комусь віддай, бо криза перевиробництва і фірма опинилася у великій скруті. Генеральний директор ТОВ Віктор Іванчик вважає, що рішення про безмитне ввезення 260 тисяч тонн цукру-сирцю було ухвалене задля того, аби деякі вітчизняні галузі під час вступу до СОТ дістали певні переваги. Тобто бурякоцукрова галузь виступила такою собі розмінною монетою на торгах. То хай би тепер за рахунок отих галузей держава й підтримала бурякоцукровиробництво. В. Іванчик розповів, як захищають інтереси своїх сільгоспвиробників та переробників інші країни. Єврокомісія, наприклад, дуже активно зреагувала на високий урожай зернових в нашій країні, запровадивши дворічну заборону на імпорт нашого хліба. Білорусь добилася змоги експортувати цукор в Росію і в Україну. Чим же наш цукор гірший? Але без виходу на зовнішній ринок галузь може загинути, вважає директор "Астарти-Київ". "Наша галузь соціально орієнтована, бо дає роботу сотням тисяч людей, і вони це дуже добре розуміють. Тож не виключені страйки та інші народні протести", - говорить В. Іванчик.  

Представники галузі звернулися до Президента, Верховної Ради, уряду з відкритим листом, в якому вимагають відмовитися від імпорту цукру з Республіки Білорусь, призупинити ввезення на митну територію України цукру-сирцю з тростини, заборонити імпорт цукровмісних продуктів та хімічних замінників, Аграрному фонду здійснити інтервенційні закупівлі цукру в обсягах, передбачених діючим законодавством, до завершення сезону переробки запровадити мораторій на зростання цін на газ для підприємств цукрової галузі, відстрочити повернення кредитів, узятих цукровими заводами, до 1 вересня 2009 року, вжити заходів для просування вітчизняного цукру на зовнішні ринки, запровадити державну підтримку технологій виробництва біоетанолу на технічній базі цукрових заводів, надавати дотацію виробникам цукрових буряків в розрахунку 1500 гривень на 1 га посівів. 

Цукровики заявили також, що не перероблятимуть цукор-сирець із тростини, який буде ввозитися в Україну на пільгових умовах із 1 січня 2009 року.  

 



До списку новин

 
 Реклама
   
   
© 2017 Copyright ТОВ «Науково-практичний центр цукробурякового виробництва»
Публікацію матеріалів сайту без дозволу адміністратора та посилання на джерело інформації заборонено.
За дозволом звертатися: sugar@sugarr.com.ua