НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 Навігація:  
Пошук:     
Українська 
Головна Мапа сайту Написати листа
 Законодавча база
 Карти та довідники
 Цукрові новини з України
 Індекси цін на цукор
 Цукрові новини з СНД
 Світові цукрові новини
 Технічна бібліотека
 Корпоративні новини
 Семінари
 Біопаливо
Дошка оголошень
Пропозиції цукру
 

Цукрова галузь: гіркий присмак “солодкого” врожаю

Цукрова галузь: гіркий присмак “солодкого” врожаю

Україна завершила сезон переробки цукрового буряку і виробництва цукру. Цього року галузь досягла рекордних за останні 5 років показників - 2,33 млн. тонн солодкого продукту. Але перенасиченість ринку, брак експорту, масове завезення в країну цукрозамінників, які витісняють натуральний цукор з “кондитерки”, а також невизначеність у питанні земельної реформи створюють не дуже сприятливі умови для розвитку. Про досягнення цукроварів, а також про те, як розвиватиметься ситуація на “солодкому” ринку в поточному році в інтерв`ю УНІАН розповів голова правління Національної асоціації цукровиробників України «Укрцукор» Микола Ярчук.

– Миколо Миколайовичу, цукрові заводи вже завершили переробку цукрового буряку. Як галузь попрацювала цього сезону?

Усі 77 цукрових заводів, які працювали цього сезону, вже зупинилися. За оперативними даними, виготовлено 2,33 млн. тонн цукру. Це достатня кількість для забезпечення внутрішнього ринку, потреба якого оцінюється у 1,86 млн. тонн.

З урахуванням того, що ми завезли цукор за квотою Світової організації торгівлі (СОТ), на сьогоднішній день маємо більш ніж 700 тис. тонн цукру перехідних запасів і експортного потенціалу.

– Якою може бути ціна на цукор на кінець поточного маркетингового року?

Важко спрогнозувати, оскільки є багато чинників. Усе залежатиме від того, скільки цукрових заводів спланують свою роботу, якою буде цінова ситуація на внутрішньому ринку. Я не прогнозую високого зростання цін, враховуючи, що цукром запаслися майже всі споживачі, тож великого попиту наразі немає. У цей сезон ми вступали з ціною 8,5 грн. за кілограм (на 1 вересня 2011 року), на кінець маркетингового року, думаю, ціна буде в межах 6,5-7 гривень.

– Які Ваші прогнози по галузі на наступний рік?

У зв`язку з тим, що у нас значне перевиробництво цукру, що ціни дещо впали, а по окремих виробниках сьогодні ринкові ціни нижчі, ніж витрати на виробництво... Все це призведе до того, що низка заводів і виробників цукрової сировини відмовляться від вирощування цукрового буряку наступного року. Ми прогнозуємо зниження площ під посіви до 450-500 тис. га.

Крім того, зараз уряд зволікає зі встановленням квоти «А» (виробництво цукру для постачання на внутрішній ринок) на наступний рік, хоча згідно з законом вона має бути встановлена до 1 січня. Вважаємо, і Мінекономрозвитку нас підтримує, що квота повинна становити 1,84 млн. тонн. Ми підготували відповідні проекти, які сьогодні чомусь не розглядаються, виробник досі не знає, яка квота буде встановлена на наступний рік і які орієнтири будуть для галузі.

- Скільки цукру Україна могла б експортувати цього сезону?

У балансі цукру є певний запас – зараз майже 470 тис. тонн експортного потенціалу. Тільки потрібно мати відповідні ринки збуту. Вже є перші кроки в плані поставок. За вересень-грудень 2011 року відвантажено на експорт майже 6 тис. тонн цукру, зокрема в грудні – майже 1,5 тис. тонн. Це незначні обсяги, але все свідчить про те, що поступово наш солодкий продукт виходить на зовнішні ринки.

– Навряд чи Україна зможе експортувати всі 470 тис. тонн. Яким буде реальний обсяг експорту цукру в поточному сезоні?

На цей маркетинговий рік ми розраховуємо експорт в обсязі приблизно 50 тис. тонн.

– Які ринки зацікавлені у поставках українського цукру?

Це переважно Грузія, Словаччина, Уузбекистан, Болгарія, Туркменистан, Румунія. Хвалитися ще рано, але інтерес до нашого цукру проявляється, зараз ведуться переговори про поставки в інші країни. Наприклад, з індійською стороною про постачання 100 тис. тонн цукру. Крім того, є протоколи намірів українських великих компаній про поставки в обсязі 25-30 тис. тонн, але говорити про конкретні цифри і країни поки що рано, щоб негативно не вплинути на стан переговорів.

– А Росія?

На жаль, російський ринок для нас ще закритий. У цьому питанні більше, на нашу думку, політики. Росія не забезпечує себе в повному обсязі цукром власного виробництва, а враховуючи, що вона також здійснює експортні операції, у неї є потреба ввезення цукру для забезпечення внутрішнього ринку. Але я впевнений, що наша продукція знайде свою нішу на зовнішніх ринках найближчим часом, і можливо, навіть на російському.

– З Митним союзом у нас склалася цікава ситуація – Україна не має права поставляти цукор на ринок країн МС, тоді як продукція з цих країн іде безперешкодно до нас. Як так сталося?

Справді, нині Білорусь захистила свій ринок Митним союзом, а ринок України як був відкритим, так і залишається. Ми більш як два роки просимо уряд створити однакові умови і надати рівні права для білоруських виробників цукру і українських. Але, можливо, є група людей, яка заробляє на експорті цукру до України, і вони лобіюють свої інтереси. За чотири місяці імпорт з Білорусі становив майже 8 тис. тонн, загалом за 2011 рік – понад 36 тис. тонн. Використовуючи ази арифметики, бачимо, що в поточному році до нас можуть ввезти 35-40 тис. тонн. Але якщо ціна залишатиметься такою ж, як зараз, то передумов для значного нарощування обсягів імпорту цукру до України немає. Але якщо щось зміниться у кон`юнктурі цін...

Що стосується Митного союзу, то поки що немає якихось обнадійливих перспектив, тому що немає політичної волі держави в цьому питанні.

– Україна домовилася про отримання квоти на експорт цукру в Європейський Союз у рамках Угоди про Зону вільної торгівлі. Про які цифри йдеться?

В угоді прописаний обсяг у 30 тис. тонн. Крім того, Європа відкрила квоту на цей рік для ввезення цукру-сирцю. Ми вже відправляємо продукт у країни ЄС – Румунію, Болгарію, Словаччину. Перші кроки робляться, але говорити про глобальні обсяги поки що рано.

– Яка цінова ситуація на внутрішньому ринку?

На внутрішньому ринку ціна на цукор зараз коливається в межах мінімально встановленої – 5,9 тис. грн. за тонну, хоча деякі виробники і компанії через те, що є гостра потреба поповнення обігових коштів, продають цукор дещо дешевше.

– Ця ціна нижча за собівартість?

У нас великий діапазон собівартості, в середньому по Україні вона становить 6,5-7,2 тис. грн. за тонну, але є підприємства, де вона значно нижча, є й такі, де значно вища. Все залежить від того, чи ефективно спрацювала компанія, які витрати понесла на виробництво і заготівлю цукрового буряку, на виробництво самого цукру. Не секрет, що у нас є цукрові заводи, де ще дуже високе енергоспоживання і, відповідно, висока собівартість. У тих компаніях, які самі вирощували цукровий буряк, звичайно, собівартість нижча.

– Яке співвідношення вказаних компаній?

Приблизно 50 на 50. Половина все-таки почувається нормально. Ті компанії, які самі вирощують буряк, виживуть у цій ситуації. Гірше тим, де немає власного виробництва і цукровий буряк купувався за дуже високими цінами.

– Чи варто чекати, що необхідність пересівання близько 2 млн. га озимих зернових культур спровокує нарощування площ під цукровим буряком?

Для цукрового буряку потрібна особлива технологія – осіннє внесення добрив і осіння оранка. Якщо цього не зроблено, то аграрії не зможуть пересівати загиблі озимі цукрового буряку. Я не думаю, що це буде чинником зростання площ.

– Нинішніх площ посівів цукрового буряку буде достатньо для забезпечення внутрішнього ринку? Чи будуть наступного року в наявності надлишки цукру для експорту?

Якщо цього року буде така ж врожайність, як і торік, то з 500 тис. га можна буде зібрати 18 млн. тонн цукрового буряку і забезпечити виробництво мінімум 2 млн. тонн цукру, тобто експортний потенціал буде. Але ми повинні збалансовано вести виробництво – зважаючи на потреби ринку, оскільки якщо буде надмірне перевиробництво, то це обов`язково негативно вплине на подальшу роботу бурякоцукрової галузі, як цього року.

У таких умовах важливо не створити додаткових ризиків для галузі через ввезення цукру за квотою СОТ. З цією метою ми ставимо перед урядом завдання відмовитися від квоти СОТ – 267,8 тис. тонн, оскільки того цукру, який сьогодні виготовляється в Україні, достатньо для внутрішніх потреб і створення експортного потенціалу. До жовтня 2011 року Україна повинна була подати заявку до СОТ про перегляд умов співпраці. Наша держава зарезервувала право на перегляд, і сьогодні процес переговорів триває. Думаємо, що у нас знайдуться аргументи для того, щоб переконати Організацію в необхідності цього кроку. Квота СОТ – не зобов`язання України, а право країн завозити свій товар на наш ринок, якщо буде сприятлива ситуація на ньому. Сьогодні у нас перевиробництво цукру і потреби ввезення немає. Але я думаю, що та цінова ситуація, яка склалася в Україні, буде холодним душем для імпортерів.

– Як і у зв`язку з чим останнім часом змінювався обсяг внутрішнього ринку чи цей показник стабільний?

Обсяг споживання всередині країни змінюється у зв`язку з міграцією і скороченням чисельності населення, а також показниками роботи кондитерських та інших підприємств харчової промисловості. Споживання у нас залишається на колишньому рівні – 38-39 кг, але чисельність населення скорочується. Крім того, збільшується використання цукрозамінників, які «утилізувалися» з Європи (23 тис. тонн), де їх використання заборонене, вони осідають на нашому ринку.

Ще 8 років тому цукрозамінників в Україні майже не було. Україна не відреагувала досі на ситуацію і не виписала, як це зробила Європа, правила, скільки і які цукрозамінники може бути використано в кожному конкретному кілограмі виробу. У цьому питанні має бути державний контроль, але, на жаль, у нас його немає.

– Наскільки великі обсяги імпорту цукрозамінників?

У нас не ведеться статистика обсягів імпорту цукрозамінників, але, за нашою оцінкою, у минулому маркетинговому році до України було імпортовано цукрозамінників в обсязі, що заміщає 250-300 тис. тонн цукру, і ця тенденція, на жаль, наростає. Адже є такі цукрозамінники, кілограм яких замінює до однієї тонни цукру. До України за рік уже ввозиться в перерахунку на одного жителя цукрозамінників, які замінюють 8 кг цукру.

– Таке зростання використання цукрозамінників пояснюється тим, що їх використання для виробника дешевше, ніж натурального цукру?

Використання цукрозамінників і дешевше, і технологічно простіше. І те, що сьогодні дієвого контролю використання цукрозамінників немає, спрощує імпортерам завдання.

– Чи можна чекати наступного року консолідації на ринку або зміни основних гравців?

Якщо не відбудеться ніяких тотальних законодавчих змін, думаю, що великих змін у структурі гравців на ринку не повинно відбутися. Але якщо буде прийнято Закон «Про ринок землі» у такому вигляді, в якому його запропоновано, то зміни цілком можливі. Цей документ руйнівно вплине на ринок цукру – 2/3 заводів узагалі можуть припинити своє існування. Ті норми, які передбачені сьогодні в проекті закону, зокрема, про обмеження площі земель у разі оренди, повністю реформують діяльність холдингових компаній і можуть відбити взагалі інтерес до посіву цукрового буряку. Тільки наявність цієї норми у проекті закону вже позначилася на бізнес-інтересі в плані інвестування в галузь. На сьогодні наші компанії шукають кредитні ресурси, але до остаточного ухвалення закону про ринок землі кредитні угоди не підписують. Ситуація явно позначиться на посівній кампанії.

– У чому полягає основна проблема?

На сьогодні 70% цукрового буряку вирощують холдинги, ухвалення ж закону зруйнує налагоджену структуру. В документі площа землі в оренді обмежується, а де ж підприємствам брати сировину? Щоб забезпечити ним один цукровий завод, потрібно консолідувати поблизу підприємства 17-20  тис. га землі, а якщо врахувати чотирипольну  сівозміну, то треба цю цифру помножити на чотири – 80 тис. га, а це площа 2-3 районів. Ми не вписуємося у запропоновані законопроектом норми.

Ще 5 років тому не було охочих вирощувати буряк і виготовляти цукор, зараз, коли знайшлися люди, вклали гроші, купили техніку і нові технології, розвинули галузь і налагодили структуру, треба все поламати, як комусь це надумалося. Знову на пошук джерел надходження сировини піде 2-3 роки. В законі ж не виписано, як далі поводитися, прописано, що потрібно ліквідовувати холдинги, а що замість них – ні.

– Які ще існують ризики для галузі?

У нас катастрофічна ситуація з насінням цукрового буряку власного виробництва. Минулого року тільки 6 підприємств займалися цим. Вітчизняне насіння у 7-8 разів дешевше за імпортне і за якістю майже не поступаються зарубіжним аналогам. Власний виробник без держпідтримки не витримав конкуренції з могутніми транснаціональними іноземними компаніями. Держава повинна створити сприятливі умови для відродження виробництва насіння у промислових масштабах.

Крім того, необхідна державна підтримка бурякоцукрової галузі, яка повинна полягати в стабільній політиці, у науково-технічному забезпеченні. Потрібна розробка номенклатури нової продукції, на сьогодні є потреба в цукрі-сирці з цукрового буряку – це цікавить транснаціональні компанії і могло б бути резервом розширення зовнішнього ринку. Ще ситуація з біоетанолом і енергоощадними технологіями. Але, на жаль, у цих питаннях не завжди є державне розуміння і підтримка.

– Дякую за розмову.

Лілія Коваль (УНІАН)



До списку новин

Sugar_djornal
 
 Реклама
   
   
© 2017 Copyright ТОВ «Науково-практичний центр цукробурякового виробництва»
Публікацію матеріалів сайту без дозволу адміністратора та посилання на джерело інформації заборонено.
За дозволом звертатися: sugar@sugarr.com.ua