НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 Навігація:  
Пошук:     
Українська 
Головна Мапа сайту Написати листа
 Законодавча база
 Карти та довідники
 Цукрові новини з України
 Індекси цін на цукор
 Цукрові новини з СНД
 Світові цукрові новини
 Технічна бібліотека
 Корпоративні новини
 Семінари
 Біопаливо
Дошка оголошень
Пропозиції цукру
 

Український цукор - жертва ВТО?

Український цукор - жертва ВТО?

Криза, що бушує в Україні, послідовно захоплює одну галузь економіки за другою, розкриваючи все нові її "слабкі місця". Почалося все з металургії і будівництва; потім криза вразила банківську сферу. Потім почалися, вірніше - підсилилися, загострилися, "вилізли назовні", - проблеми ЖКХ - причому, зважаючи на все, це тільки початок. І от новий важкий удар - він прийшовся на цукрову промисловість. Ця галузь сьогодні буквально розвалюється, не витримуючи конкуренції дешевого імпортного тростинного цукру. Відповідно до статистики, у жовтні 2008 р. падіння виробництва цукру в Україні склало в порівнянні з жовтнем 2007 р. уже 32%. (Слід особливо відмітити, що виробництво цукру - аж ніяк не єдина галузь харчової промисловості, яка нині зазнає проблеми. Так, за останній рік масложирова промисловість знизила виробництво на 21,6%, плодоовочеконсервна - на 6%, а вся харчова промисловість України в цілому - на 10%).

Але ж Україна ще із царських часів була головною "цукорницею" Росії/СРСР. Цукор - традиційно один з основних предметів українського експорту.

Однак не так давно, коли Україна вступала у ВТО, багато експертів попереджали, що вступ у ВТО нанесе жорстокий, удар по українському сільському господарству і харчовій промисловості. Цукрова промисловість України, що процвітала і до революції і у радянський час, почала згасати відразу після 1991 року. Неухильно скорочувався збір цукрових буряків і вироблення цукру, закривалися, розтаскувалися, розбиралися на металобрухт цукрові заводи. У Вінницькій області, наприклад, - а Вінниччина завжди займала по цукру перше місце в Україні, її навіть називали "Цукровим Донбасом", - тільки з 1995 по 2005 роки були демонтовані і порізані на металобрухт 7 цукрових заводів. В 2004 році із 32-х заводів, які ще залишились, працювало лише 24, а в 2005-му - 19. Зараз - дещо більше, близько 20. У часи СРСР Вінничина щорічно варила 675-750 і більше тисяч тонн цукру (рекорд 1970 р. - 904,2 тис. т). Зараз - лише близько 300 тис. т - це менше навіть, ніж до революції 1917 р.

Для Вінницької області крах цукроваріння - це трагедія. Раніше тут у цукровій промисловості було зайнято 120 тис. робітників; у кожного заводу було своє житлове містечко з інфраструктурою; існували цілі династії цукроварів. Тепер все це розгромлено і зруйновано: "У Чучельнику про колишню цукроварню нагадує лише висока труба і руїни. Це все, що залишилося від заводу - власники вивезли устаткування на металобрухт. Колишні цукровари, в основному, виїхали в пошуках роботи в Київ, Москву, у країни далекого зарубіжжя.

У цілому число цукрових заводів в Україні скоротилося з 191 в 1982 році до менше 100 працюючих нині (наприклад, в 2002 році значилося працюючими 135, реально ж працювали 88). В 1980 р. цукрові буряки засіяли на площі 1775 тис. га, в 2007 р. - на 650 тис. га, а цього року - усього лише на 390 тис. га. У другій половині 70-х років УРСР збирала щорічно в середньому 53,9 млн. тонн цукрових буряків, а в 2007 р. - лише 17,1 млн. тонн. Замість 5-7 млн. тонн цукру в радянські часи (з них - 4 і більше з вітчизняної сировини) Україна в останні роки виробляла близько 2-2,5 млн. тонн або менш того (2007 р. - 1,86 млн. тонн), хоча ще в 2002 р. була здатна (потенційно) виробити більше 4,5 млн. тонн бурякового цукру до того ж переробити 1 млн. тонн тростинного сирцю. І все це - при ємності внутрішнього ринку в 2 млн. тонн. Торік виробництво впало на третину, і цього року таке падіння повторилося.

Отже, руйнування цукрової промисловості почалося ще в 1991 р. і поволі йшло всі роки "незалежності". Однак цей процес одержав новий і потужний поштовх завдяки вступу України у ВТО. Причому повний крах українського цукроваріння прогнозувався фахівцями - відповідні статті з невтішними прогнозами можна легко знайти в Інтернеті. Усі знали: цукрова промисловість після вступу у ВТО буде "добита". Українська влада понизила і послабила бар'єри для імпорту цукру, що і дозволило ввізному цукорку нанести вітчизняному продукту удар, що нокаутує. Однак підкреслимо, що "нокауту", напевно, не було б, якби наша цукрова промисловість не була розвалена всіма попередніми вісімнадцятьма роками "ринкових реформ", якби її хазяї займалися розвитком даної галузі і її технічним переозброєнням.

Якщо ж торкнутися стану справ у буряківництві, то тут все - гірше нікуди. Зруйновано насінництво. Лише невелика частина посівних площ засіяна вітчизняним насінням, зате майже половина насіння, яке засівається у країні, визнане неякісним. Тому знижується врожайність. Сьогодні по врожайності цукрових буряків Україна уступає навіть Білорусії: там і клімат гірше, і ґрунт, але зате Лукашенко підтримує колгоспи... Падає і цукристість коренеплодів - але ж зниження вмісту в них цукру всього лише на кілька відсотків відчутно підвищує собівартість готового цукру.

Цукрова промисловість стала першою жертвою ВТО, але чи останньої? На думку фахівців, під серйозною загрозою перебувають також молочне господарство і овочівництво - та й вся харчова промисловість у цілому, що являється невтішним наслідком для всієї економіки країни. Як заявив президент "Союзу виробників харчової промисловості України" Олег Юхновський, "комплекс проблем, які накопичилися в галузі харчопрому може привести до того, що вже через кілька років в Україні не буде власної сировини для виробництва харчових продуктів, і якщо сировина буде імпортуватися, це значним образом відіб'ється на вартості продуктів харчування".

А це буде означати не що інше, як втрату Україною продовольчої безпеки. Країна виявиться в критичній залежності від ввозу найважливіших продуктів харчування. Безумовно, Україні необхідно розвивати взаємовигідні торговельні зв'язки з усіма країнами, але торгувати потрібно на взаємовигідній основі: щоб зовнішня торгівля сприяла розвитку народного господарства, кількісному і якісному росту продуктивних сил країни, підвищенню якості життя її громадян. У випадку з Україною ВТО всьому цьому, як показує практика, не сприяє.

 

 



До списку новин

 
 Реклама
   
   
© 2017 Copyright ТОВ «Науково-практичний центр цукробурякового виробництва»
Публікацію матеріалів сайту без дозволу адміністратора та посилання на джерело інформації заборонено.
За дозволом звертатися: sugar@sugarr.com.ua