НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 Навігація:  
Пошук:     
Українська 
Головна Мапа сайту Написати листа
 Законодавча база
 Карти та довідники
 Цукрові новини з України
 Індекси цін на цукор
 Цукрові новини з СНД
 Світові цукрові новини
 Технічна бібліотека
 Корпоративні новини
 Семінари
 Біопаливо
Дошка оголошень
Пропозиції цукру
 

Не сипте сіль на цукор

Не сипте сіль на цукор

Ще шість-сім років тому цукровий буряк в Україні вирощували на площі понад мільйон гектарів. Нинішньої весни (за даними Мінагрополітики) цією культурою зайнято всього 327,6 тис. га. Чим обернеться таке зменшення для українського споживача, реально стане відомо десь аж у грудні, коли буде зібрано урожай, почнеться виробництво солодкої продукції і можна буде точніше підрахувати цифру, на яку вийдуть заводи на фініші своєї роботи. Але дехто вже тепер починає сіяти паніку, настирливо поширюючи чутки про неминучу загрозу "цукрового голоду" та різкого подорожчання "білого золота".

ЧИМ МЕНШІ ПЛОЩІ, ТИМ ВИЩІ ЦІНИ

Останніми днями оптові ціни на цукор на українському ринку справді почали зростати і подекуди вже перевищують 5 тис. грн за тонну. Але це аж ніяк не цьогорічна проблема, а вже усталена тенденція літніх місяців, коли йде масова заготівля й переробка фруктів і, природно, попит на солодку продукцію підвищується. Відповідно зростає бажання продавців на цьому заробити. Торік, як пригадуєте, наприкінці липня вони роздмухали ціну на "біле золото" аж до 8 грн за кілограм. Та уряд вчасно розпорядився наповнити ринок дешевим цукром з державного продовольчого резерву. І в такий спосіб захистив споживачів від здирників.

Вочевидь не вдасться їм заробити й тепер. З 8 липня Кабінет Міністрів дозволив Аграрному фонду продавати населенню цукор з держпродрезерву. Перелік підприємств торгівлі, через які це здійснюватиметься, визначено відповідними місцевими органами виконавчої влади.

Як повідомив генеральний директор Аграрного фонду Володимир Іванишин, вже укладено договори на реалізацію 12 тисяч тонн цукру. Відпускається він за ціною 3 тис. 500 грн за одну тонну. При цьому торговельна надбавка до ціни реалізації цукру з держпродрезерву не повинна перевищувати 15 відсотків оптово-відпускної ціни Аграрного фонду. І це незалежно від кількості посередників, які братимуть участь у його реалізації населенню.

Міністр аграрної політики Юрій Мельник уточнив, що Аграрний фонд і Держкомрезерв мають у своєму розпорядженні 50 тисяч тонн цукру. Тож у разі потреби інтервенції на вітчизняний ринок можна буде збільшити і таким чином втримати ціни й унеможливити ажіотаж.

ІМПОРТУВАТИ, АЛЕ МІРУ ЗНАТИ

Зрештою, хоча площі під цукровим буряком насправді з кожним роком дедалі більше скорочуються, Україна сповна забезпечує потребу в цукрі обсягами власного виробництва. Торік, наприклад, мали 1575 тис. тонн цукру. З урахуванням перехідних залишків - а це 938 тис. тонн - обсяг цукру для споживання на внутрішньому ринку на маркетинговий рік (з 1 вересня 2008 р. по 1 вересня 2009 р.) становить понад 2579 тис. тонн (за потреби 1985 тис. тонн). Тож про дефіцит говорити недоречно. Як і про нагальну потребу імпорту солодкої продукції.

Однак, користуючись сезонними ринковими коливаннями цін та відміною дії з 1 січня 2007 року вилучень цукру білого з режиму вільної торгівлі з Республікою Білорусь, ця продукція, вироблена в РБ, надходить до нас у зростаючих обсягах (у рамках вільної торгівлі). Так, у травні цього року на митну територію України надійшло 7528 тонн цукру. А в червні - понад 10 тис. тонн.

Про це, зокрема, повідомляється в листах Мінагрополітики, підписаних заступником міністра Іваном Демчаком, до міністра економіки Богдана Данилишина і глави Державної податкової адміністрації Сергія Буряка. Аграрне відомство акцентує увагу на тому, що збільшення надходжень цукру з Республіки Білорусь на наш внутрішній ринок, - а така тенденція вже чітко простежується, - може зашкодити вітчизняному товаровиробнику. Чим? Передовсім тим, як зазначено в листі, що "спричинить до подальшого зменшення площ посіву цієї культури, закриття цукрових заводів, спаду виробництва власного бурякового цукру, і, як наслідок, негативно вплине на національну продовольчу безпеку. Крім того, імпорт товарів у режимі вільної торгівлі значно зменшує надходження до державного бюджету". А це в умовах кризи є великим мінусом.

Більше того, Мінагрополітики інформує податківців, що реалізація імпортного цукру на території України здійснюється з грубими порушеннями чинного законодавства. Як відомо, основні засади державної політики в цьому сегменті визначено Законом "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17 червня 1999 року N 758-ХІV та постановою Кабінету Міністрів від 2 червня 2000 р. N 868 "Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру". Цими документами передбачено квотування виробництва і поставки цукру на внутрішній ринок та встановлення мінімальної ціни його реалізації.

Отже, згідно з нормами вищенаведеного закону, на внутрішньому ринку може реалізовуватися тільки цукор квоти "А". Але жодних дій для її отримання експортери не здійснювали, констатує Мінагрополітики. Хоча відповідно до статті 9 закону в разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту із суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку.

Але чи відомий нам хоча б один факт стягнення такого штрафу? Та це не означає, що порушень немає. Співпрацюючи з іншими країнами у рамках зони вільної торгівлі та СОТ, нам треба передовсім підтримувати й відстоювати інтереси вітчизняного виробника. І його присутність на внутрішньому цукровому ринку має бути превалюючою.

Для цього Україні потрібно не скорочувати, а збільшувати площі під солодкими коренями, вважає експерт аграрних ринків Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Андрій Товстоп'ят. У коментарі для "Урядового кур'єра" він, зокрема, зазначив, що буряковиробництво - вкрай трудомістка справа. І затрати на вирощування цукросировини часто-густо не покриваються прибутками. А хто працюватиме собі у збиток? Ось і маємо: якщо у 2007-му під солодкими коренями було зайнято понад 500 тисяч га, то тепер майже на 200 га менше. Як наслідок, дефіцит цукру (за попередніми підрахунками) може становити близько 600 тисяч тонн. Цю кількість доведеться компенсувати імпортом. Але він не повинен бути неконтрольованим. Інакше баланс на українському ринку цукру може порушитись на користь імпортера, попереджає А. Товстоп'ят.

Щоб такого не сталося, Кабінет Міністрів, затверджуючи у червні ц. р. Порядок використання в 2009 році коштів Стабілізаційного фонду, передбачив дотації для сільськогосподарських підприємств, які вирощують солодкі корені для виробництва цукру в межах квоти "А". Зокрема, на кожен гектар посівів вони одержать по 750 гривень. Це вагома підтримка в нинішній складний кризовий рік. І якби ці гроші буряківникам надійшли на початку року, то площі під цукристими були б, вочевидь, більшими, зазначає Андрій Товстоп'ят. А так вони матимуть їх під осінь. Тоді гроші також знадобляться, але цукру вже не додадуть. Отже, вважає експерт, в 2010-му потрібно дотувати аграріїв під посівну.

НЕ ЗМУШУЙТЕ НАС ПОЛЮБИТИ ТРОСТИНУ. БУРЯК РІДНІШИЙ!

Свій рецепт лікування недуг цукрового ринку, передовсім цінової лихоманки, запропонували й народні депутати. Він аж ніяк не новий, але цього разу аргументований справді непростою ситуацією на цукрозаводах. Читачі, напевне, здогадалися, що йдеться (і вже вкотре!) про потребу відмінити законодавчі обмеження на давальницькі операції з цукром-сирцем. Це прописано в новому законопроекті (N 4348), зареєстрованому у Верховній Раді 3 липня ц. р. Зрозуміло, що після канікул народні обранці домагатимуться його прийняття.

Варто нагадати, що нинішнього року вперше за квотою СОТ в Україну буде завезено 260 тисяч тонн цукру-сирцю. У минулі роки квота була жорсткішою - до 220 тисяч тонн. Тепер же пропонується загалом зняти всі обмеження. Документально це звучить так: "Встановити, що норми Закону України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" не поширюються на товари, які підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ВЕД, крім групи 1701 (цукор з цукрової тростини або цукрових буряків і хімічно чиста сахароза в твердому стані)".

Розробники документа переконані, що робота цукрових заводів на умовах давальницької переробки цукру-сирцю тростинного змогла б забезпечити частину працівників галузі робочими місцями і додатковими надходженнями коштів до бюджету України. Бо у зв'язку із значним скороченням площ посіву цукрових буряків цьогоріч працюватимуть не більше 60 цукрових заводів із 192 існуючих в Україні, стверджують вони. Через відсутність сировини не зможуть розпочати роботу, зокрема, підприємства в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській, Сумській, Івано-Франківській областях. Загалом протягом останніх двох років у цукровій і суміжних галузях звільнено з роботи понад 120 тис. працівників.

- Ввезення цукру-сирцю справді могло б забезпечити переробників роботою, оживити заводи, - каже Андрій Товстоп'ят. - Принаймні вони працювали б не 50-70 діб, як торік, а 100 і більше. Однак необмежене ввезення цукрової тростини може до краю розхолодити вітчизняних аграріїв, звести нанівець мотивацію до вирощування цукрового буряку.

Тому перед тростиною не варто запобігати, як перед єдиною панацеєю. Натомість треба вирішити, врешті-решт, питання випуску на наших цукрових заводах альтернативних видів палива -біогазу, біоетанолу, як це роблять в Європі. Тоді матимемо ефективно працюючу переробну промисловість, власні енергоносії і цукор з українського буряку. А він таки найсолодший, бо рідний!

 



До списку новин

Sugar_djornal
 
 Реклама
   
   
© 2017 Copyright ТОВ «Науково-практичний центр цукробурякового виробництва»
Публікацію матеріалів сайту без дозволу адміністратора та посилання на джерело інформації заборонено.
За дозволом звертатися: sugar@sugarr.com.ua