Білорусія:
Гірка дієта для цукрового експорту
Слідом за молоком експортні
труднощі загрожують і білоруському цукру. Причина та ж - масштабне надвиробництво,
вважають експерти цукрової галузі.
Відповідно до розрахунковими
балансовими показниками прогнозу соціально-економічного розвитку Республіки
Білорусь на 2012 рік, затвердженого. постановою Мінекономіки від 15.02.2012 №
14, наша країна в поточному році виробить 850 тис. тонн цукру - майже на 16% менше, ніж у 2011 році
(985,5 тис. тонн).
Таке скорочення - аж ніяк не випадковість: з реалізацією продукції є проблеми.
За оцінкою менеджера одного
з вітчизняних цукрових заводів, ємність внутрішнього ринку становить приблизно
350-360 тис. тонн
цукру на рік. У минулому році цей обсяг зріс до 446 тис. тонн. Правда, не тому що білоруси раптом стали більше споживати цукру - ажіотажний попит був
породжений зростанням цін. Поки витратяться домашні запаси, можна прогнозувати,
що у 2012 році в республіці вдасться продати не більше 300
тис. тонн.
Таким чином, основні надії
на поставки за кордон. Заплановано у
2012 році експортувати 450
тис. тонн цукру. Проте Росія,
яка вважається головним ринком збуту, згодна прийняти лише 200 тис. тонн - тобто менше половини. Слабкі надії на
Україну - наші південні сусіди в
останні роки інтенсивно відновлюють власну цукрову галузь. Валовий збір
цукрових буряків в Україні
у 2011 році
збільшився на 36,2% і склав 18,7 млн. тонн.
З них місцеві переробники виробили 2,33 млн. тонн цукру - в 1,5 рази більше, ніж роком раніше.
Це дозволяє повністю закрити потреби місцевого ринку, ємність якого становить
приблизно у
1,86 млн. тонн.
Більш того, Україна сама готова стати експортером а, отже, конкурентом Білорусії, причому перш за все - на пострадянському
просторі - в Молдові, Грузії, Киргизстані, Казахстані.
Останній виглядає найбільш
перспективним для експорту. Загальне споживання цукру у Казахстані становить 480 тис. тонн на рік, причому він на 90% залежить від
імпорту, повідомила днями директор департаменту переробної промисловості та
продовольчої безпеки Мінсільгоспу РК Айна Кусаінова. При цьому, за її словами,
імпортна частина місцевого ринку, в грошовому еквіваленті складає 300 млн. USD і заповнюється цукром із Куби і Гватемали. Зауважимо, що відповідно
до документів Митного союзу Казахстан має право у 2010-2019 рр.. імпортувати тростинний
цукор-сирець для промислової переробки без справляння ввізного мита. Це робить
неконкурентоспроможними поставки цукру із Білорусії.
Здавалося б, в Митному союзі
переміщення товарів має бути вільним. Але з цього правила занадто багато
винятків. Одне з них - по цукру. Під тиском місцевих виробників ввезення
білоруського цукру в РФ здійснюється в межах договірних квот, які, швидше за
все, будуть скорочуватися. Адже російська цукрова галузь теж бурхливо
розвивається. У 2011 році в
РФ вирощено
рекордний урожай цукрових буряків - 46 млн. тонн, із
якого було вироблено 5
млн. тонн цукру. Це стало
результатом виконання програми з підтримки бурякоцукрового підкомплексу, що включає
модернізацію переробних підприємств, субсидування вирощування насіння буряків, держпідтримку у придбанні мінеральних
добрив. Якщо ж врахувати переробку цукру-сирцю, то російський ринок країни
ємністю в 5,6 млн. тонн
фактично забезпечується власним цукром. Більш того, Росія з початку поточного
року експортувала, за даними Мінсільгоспу РФ, 250 тис. тонн цукру.
З приєднанням Росії цього
року до СОТ, за оцінкою російських експертів, істотно лібералізуються умови
імпорту в країни МС
цукру-сирцю. Зниження ввізних мит зробить дешевшим сировину з Латинської
Америки, Азії, де очікується високий урожай тростини. Все це може ще більше
змінити структуру російського цукрового ринку і зробити вітчизняну цукрову
галузь ще менш конкурентоспроможною. Залишається компенсувати свої збитки за
рахунок вітчизняних споживачів, підвищуючи регульовані державою ціни на цукор,
у той час як в оточуючих країнах вони знижуються. Приміром, в Росії цукор пісок
за даними Росстату у
січні-лютому ц.р. у
порівнянні з аналогічним періодом
2011 року подешевшав на 29,8%.
В Україні
оптові ціни становлять близько 600 USD/т проти 810 USD у 2011 році,
що змусило Міністерство аграрної політики та продовольства країни розглянути питання про
скасування держрегулювання цін на цукор і початку його закупівлі в Аграрний фонд, щоб підтримати місцевих
виробників . При цьому спекулятивні коливання цукрових ф'ючерсів на
Нью-Йоркській і Лондонській сировинних біржах мало впливають на споживчі ціни
ринків СНД. Такі умови диктує ринок, в які
наші чиновники не вірять.
Джерело: isco-i.ru
До списку новин
|
 |