Білорусія: Гірка дієта для цукрового експорту

Білорусія: Гірка дієта для цукрового експорту

Слідом за молоком експортні труднощі загрожують і білоруському цукру. Причина та ж - масштабне надвиробництво, вважають експерти цукрової галузі.

Відповідно до розрахунковими балансовими показниками прогнозу соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на 2012 рік, затвердженого. постановою Мінекономіки від 15.02.2012 № 14, наша країна в поточному році виробить 850 тис. тонн цукру - майже на 16% менше, ніж у 2011 році (985,5 тис. тонн). Таке скорочення - аж ніяк не випадковість: з реалізацією продукції є проблеми.

За оцінкою менеджера одного з вітчизняних цукрових заводів, ємність внутрішнього ринку становить приблизно 350-360 тис. тонн цукру на рік. У минулому році цей обсяг зріс до 446 тис. тонн. Правда, не тому що білоруси раптом стали більше споживати цукру - ажіотажний попит був породжений зростанням цін. Поки витратяться домашні запаси, можна прогнозувати, що у 2012 році в республіці вдасться продати не більше 300 тис. тонн.

Таким чином, основні надії на поставки за кордон. Заплановано у 2012 році експортувати 450 тис. тонн цукру. Проте Росія, яка вважається головним ринком збуту, згодна прийняти лише 200 тис. тонн - тобто менше половини. Слабкі надії на Україну - наші південні сусіди в останні роки інтенсивно відновлюють власну цукрову галузь. Валовий збір цукрових буряків в Україні у 2011 році збільшився на 36,2% і склав 18,7 млн. тонн. З них місцеві переробники виробили 2,33 млн. тонн цукру - в 1,5 рази більше, ніж роком раніше. Це дозволяє повністю закрити потреби місцевого ринку, ємність якого становить приблизно у 1,86 млн. тонн. Більш того, Україна сама готова стати експортером а, отже, конкурентом Білорусії, причому перш за все - на пострадянському просторі - в Молдові, Грузії, Киргизстані, Казахстані.

Останній виглядає найбільш перспективним для експорту. Загальне споживання цукру у Казахстані становить 480 тис. тонн на рік, причому він на 90% залежить від імпорту, повідомила днями директор департаменту переробної промисловості та продовольчої безпеки Мінсільгоспу РК Айна Кусаінова. При цьому, за її словами, імпортна частина місцевого ринку, в грошовому еквіваленті складає 300 млн. USD і заповнюється цукром із Куби і Гватемали. Зауважимо, що відповідно до документів Митного союзу Казахстан має право у 2010-2019 рр.. імпортувати тростинний цукор-сирець для промислової переробки без справляння ввізного мита. Це робить неконкурентоспроможними поставки цукру із Білорусії.

Здавалося б, в Митному союзі переміщення товарів має бути вільним. Але з цього правила занадто багато винятків. Одне з них - по цукру. Під тиском місцевих виробників ввезення білоруського цукру в РФ здійснюється в межах договірних квот, які, швидше за все, будуть скорочуватися. Адже російська цукрова галузь теж бурхливо розвивається. У 2011 році в РФ вирощено рекордний урожай цукрових буряків - 46 млн. тонн, із якого було вироблено 5 млн. тонн цукру. Це стало результатом виконання програми з підтримки бурякоцукрового підкомплексу, що включає модернізацію переробних підприємств, субсидування вирощування насіння буряків, держпідтримку у придбанні мінеральних добрив. Якщо ж врахувати переробку цукру-сирцю, то російський ринок країни ємністю в 5,6 млн. тонн фактично забезпечується власним цукром. Більш того, Росія з початку поточного року експортувала, за даними Мінсільгоспу РФ, 250 тис. тонн цукру.

З приєднанням Росії цього року до СОТ, за оцінкою російських експертів, істотно лібералізуються умови імпорту в країни МС цукру-сирцю. Зниження ввізних мит зробить дешевшим сировину з Латинської Америки, Азії, де очікується високий урожай тростини. Все це може ще більше змінити структуру російського цукрового ринку і зробити вітчизняну цукрову галузь ще менш конкурентоспроможною. Залишається компенсувати свої збитки за рахунок вітчизняних споживачів, підвищуючи регульовані державою ціни на цукор, у той час як в оточуючих країнах вони знижуються. Приміром, в Росії цукор пісок за даними Росстату у січні-лютому ц.р. у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року подешевшав на 29,8%. В Україні оптові ціни становлять близько 600 USD/т проти 810 USD у 2011 році, що змусило Міністерство аграрної політики та продовольства країни розглянути питання про скасування держрегулювання цін на цукор і початку його закупівлі в Аграрний фонд, щоб підтримати місцевих виробників . При цьому спекулятивні коливання цукрових ф'ючерсів на Нью-Йоркській і Лондонській сировинних біржах мало впливають на споживчі ціни ринків СНД. Такі умови диктує ринок, в які наші чиновники не вірять.