НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 Навігація:  
Пошук:     
Українська 
Головна Мапа сайту Написати листа
 Законодавча база
 Карти та довідники
 Цукрові новини з України
 Індекси цін на цукор
 Цукрові новини з СНД
 Світові цукрові новини
 Технічна бібліотека
 Корпоративні новини
 Семінари
 Біопаливо
Дошка оголошень
Пропозиції цукру
 

Киргизстан: Насолода не на радість

Киргизстан: Насолода не на радість

Цього року Киргизстан може залишитися без власного цукру, а в майбутньому втратити цю стратегічну галузь зовсім. Така думка експертів, витікає із невтішних фактів.

Рік у рік виробництво цукру в нашій республіці (Киргизстан) неухильно знижується. Торік воно не перевищувало 10 тисяч тонн. Мізер, якщо врахувати, що річна потреба республіки, з урахуванням харчової промисловості, - 150-160 тисяч тонн у рік.

Головна причина зупинки виробництва - не конкурентноздатність вітчизняного солодкого продукту в порівнянні з імпортним. За словами переробників, викликано це високою вартістю енергоносіїв, особливо природного газу. У Бєларусі, Росії і Казахстані блакитне паливо коштує не так дорого, тому і собівартість цукру там значно нижче.

Із чотирьох цукрозаводів країни працюють два - "Каінди-Кант" і "Кошой", та й то на цукровій тростині, своєї сировини - цукрових буряків - немає. Площі посівів коренеплодів знижуються рік у рік. В 2003 році вони становили 31-32 тисячі гектарів, а в минулому усього близько 800. Зібраного врожаю не вистачило б навіть для запуску одного заводу, тому весь урожай повністю пущений на корм худобі.

У чому причина такої непопулярності раніше прибуткової культури?

- Селянам сьогодні стало невигідно сіяти цукрові буряки. Заняття це витратне і трудомістке, що переробники не беруть до уваги, пропонуючи закупівельні ціни, які не виправдовують навіть вкладених коштів. Торік сторони не змогли домовитися, і коренеплодів практично не було. Селяни самі радили один одному не сіяти цю культуру, за справу узялися лише окремі господарства, - говорить начальник управління розвитку політики переробки і маркетингу сільгосппродукції Мінсільводгосппрому Асанкул Іскаков. - Завдання нашого відомства - допомогти обом сторонам знайти загальну мову, зробити так, щоб їхні інтереси нарешті збіглися. На жаль, поки нам це не вдається, хоча питання неодноразово піднімалося як на урядовому рівні, так і на зустрічах із представниками "Альянс-Прома" - власника двох цукрозаводів.

Якщо компроміс не буде знайдений, то фермери і селяни можуть назавжди відмовитися від вирощування коренеплодів і перейти на інші культури. За цим піде втрата самих переробних підприємств, адже тримати такі потужності не працючими - задоволення не з дешевих, а із введенням податку на нерухомість вони взагалі можуть вилетіти в трубу.

Образливіше всього те, що Киргизстан, особливо Чуйська область, має самі сприятливі кліматичні умовам для вирощування цієї культури. У часи Союзу республіка, маючи значно менші площі, ніж Росія, Україна і Казахстан, лідирувала по врожайності. З гектара одержували до 480-500 центнерів, а торік зібрали не більше 155-170. Майже трикратне падіння врожайності викликане рядом причин, у тому числі порушенням агротехніки і мілко товарністю виробництва. Якісні дорогі добрива і гербіциди селянам і фермерам не по кишені. Заощаджуючи на одному, вони незмінно гублять в іншому. Вихід зі складної ситуації в Мінсільводгосппромі бачать у кластерному методі розвитку галузі. Цей мудрований термін, запозичений у Європі, означає об'єднання підприємців, у тому числі селян, по інтересах. Приміром, скотарі об’єднуються навколо якого-небудь м'ясокомбінату, молоковиробники - навколо молокозаводу, і всі націлені на прибуток не стільки від здачі сировини, скільки від реалізації готової продукції. Подібні підходи пропонується впроваджувати і у цукровій галузі. Головна перевага такого способу виробництва - надійна гарантія для селян, що їхня продукція без попиту не залишиться.

- Для підтримки і захисту власних виробників держава могла б на певний період, скажемо, із квітня по жовтень, ввести 30-відсоткове мито для імпорту цукру. Така можливість уже розглядалася. До речі, на це ми маємо повне право, навіть будучи членом ВТО. Але на сьогодні дані заходи просто безглузді, адже власного виробництва в нас фактично немає, а в тому, що воно буде налагоджено, ми до кінця не впевнені, - говорить Асанкул Іскаков. - Переробники також просять надати їм квоти на 80 тисяч тонн імпортованого цукру, щоб знизити для себе конкуренцію на внутрішньому ринку. Для розвитку галузі і економіки в цілому це, можливо, буде мати позитивний ефект, але вдарить по кишені рядового споживача. Крім того, якщо сільгоспвиробники не нададуть заводам необхідного обсягу сировини, у країні виникне дефіцит цукру. Тому від введення подібних заходів ми поки втримуємося.

Сільське господарство - свідомо збиткова галузь, досить залежна від природно-кліматичних умов. Тому такі розвинені країни, як США, Японія іінші, намагаються всіляко підтримувати своїх виробників субсидіями, дотаціями, пільговими кредитами. Причому держава виступає головним замовником продукції. Наша країна через відсутність коштів собі цього дозволити не може. Хоча уряд міг би підтримати цукрозаводи, закуповуючи їхню продукцію через Держматрезерви для наступної реалізації соціально уразливим верствам населення.

- Добре якщо цього року буде запущений хоча б один цукровий завод. У плані транспортування найбільш зручний шопоковський "Кошой", - відзначає Асанкул Іскаков. - Але спочатку потрібно переконати селян посіяти 10-12 тисяч гектарів, що буде не так-те просто. Якщо це вдасться, то в майбутньому їхній інтерес до цукрових буряків відродиться, і тоді можна буде думати про збільшення обсягів виробництва і запуску ще одного заводу. Але найближчим часом повністю позбутися від імпортозалежності ми не зможемо.

 


Джерело: isco-i.ru

До списку новин

filkon468_60
 
 Реклама
   
   
© 2017 Copyright ТОВ «Науково-практичний центр цукробурякового виробництва»
Публікацію матеріалів сайту без дозволу адміністратора та посилання на джерело інформації заборонено.
За дозволом звертатися: sugar@sugarr.com.ua