НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЦУКРОБУРЯКОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 Навігація:  
Пошук:     
Українська 
Головна Мапа сайту Написати листа
 Законодавча база
 Карти та довідники
 Цукрові новини з України
 Індекси цін на цукор
 Цукрові новини з СНД
 Світові цукрові новини
 Технічна бібліотека
 Корпоративні новини
 Семінари
 Біопаливо
Дошка оголошень
Пропозиції цукру
 

Юрій Мороз, генеральний директор агрокомплексу «Зелена долина»

Юрій Мороз, генеральний директор агрокомплексу «Зелена долина»

Томашпільський цукровий завод входить в агрокомплекс «Зелена долина» і за свою 150-річну історію ніколи не простоював. І якщо 12 років тому він замикав дев'ятий десяток в рейтингу цукрових заводів, то сьогодні це одне з найбільш високотехнологічних виробництв. Як підняти з колін український ринок цукру і не допустити на ринку засилля тростинного цукру, в інтерв'ю Національному агропорталу Latifundist.com розповів генеральний директор агрокомплексу «Зелена долина» Юрій Мороз.

Latifundist.com: Скільки із загального зембанку компанії відведено під цукрові буряки?

Юрій Мороз: Агрокомплекс «Зелена долина» обробляє понад 27 тис. га в Томашпільському та Тульчинському районах Вінницької області. Під цукрові буряки у нас відведено 5,5 тис. га. Інше в структурі становлять пшениця, ячмінь, кукурудза, соя та ін

Latifundist.com: На яку врожайність буряків плануєте вийти в цьому році?

Юрій Мороз: Ми розраховуємо вийти на врожайність понад 500 ц/га буряків в заліку з цукристістю понад 17%. Для порівняння: в середньому по галузі урожайність - 450 ц/га. Таким результатам сприяли ранні початок і завершення посівної (в кінці березня), а також хороші погодні умови. Ми отримали оптимальні сходи - близько 106-107 тис. рослин на га. Також протягом року були всі умови для успішної вегетації.

Потрібно все оцінювати в комплексі: і власну ефективність, і цінову політику

Latifundist.com: Скільки плануєте переробити буряків в цьому сезоні?

Юрій Мороз: На Томашпільському цукровому заводі ми розраховуємо вийти не менше ніж на 280-290 тис. тонн. До речі, при проектній потужності в 2 тис. тонн на добу, ми переробляємо фактично понад 2,5 тис. тонн, що забезпечить роботу підприємства більше ніж на 110 днів.

Latifundist.com: Багато виробників досягли непоганих результатів в нинішньому сезоні. Побоюєтеся зниження цін?

Юрій Мороз: Дійсно, при гарному врожаї і великих обсягах виробництва цукру в результаті отримуємо зниження ціни. Тому потрібно оцінювати в комплексі: і власну ефективність, і цінову політику. Сьогодні ціна тимчасово опустилася до 7,3 грн./кг в регіоні, а в цілому по країні знижується до 7 грн./кг. Розраховуємо на підвищення після початку зупинки цукрозаводів.

Оптова ціна реалізації цукрових заводах повинна бути не нижче 10 грн./кг

Latifundist.com: Яка для вас оптимальна ціна?

Юрій Мороз: Оптова ціна реалізації цукрових заводах повинна бути не нижче 10 грн./кг. Вона дасть нам можливість накопичити певні ресурси, що дозволяють розвивати бурякоцукровий комплекс... Це стосується і альтернативної енергетики, та покращення технологій вирощування буряків, і не в останню чергу - розширення земельного банку. Така ціна дозволяє нам впевнено дивитися в завтрашній день, плануючи ті чи інші дії.

Latifundist.com: Досяжна вона в нинішньому сезоні?

Юрій Мороз: В цьому сезоні - ні. Все йде до того, що у нас знову буде перевиробництво цукру. Думаю, вийдемо більш ніж на 2 млн. тонн. Оскільки виробники обмежені українським ринком, баланс попиту і пропозиції порушений. Це стримує вартість. Але все одно цукровиробники будуть шукати клієнтів, щоб продавати продукцію за більш вигідними цінами.

Latifundist.com: Скільки необхідно опрацювати заводу для виходу на беззбиткове виробництво?

Юрій Мороз: Для ефективної роботи завод потрібно завантажувати не менше ніж на три місяці роботи. При хорошій врожайності, цукристості та оптимальною ціною кордон критичності лежить на рівні 2-2,5 місяців роботи. Але в цілому його потрібно завантажувати на 90-100 і більше днів роботи. Тоді навіть не за найоптимальніших умов вийдемо на прийнятну собівартість.

Latifundist.com: А в скільки ви оцінюєте собівартість виробництва цукру?

Юрій Мороз: Влітку «Укрцукор» прогнозував 9-9,5 грн./кг по галузі. Але на фоні високої урожайності та виходу цукру, навіть враховуючи підвищення витрат на збирання і переробку, повна собівартість може знизитися до 8 грн./кг.

Latifundist.com: Чим загрожує примусове утримання урядом цін на цукор?

Юрій Мороз: Це загрожує тим, що одна частина компаній скоротить посіви, а інша - перестане вирощувати буряки і закриє заводи. Якщо ми законсервируемося на внутрішньому ринку, кількість заводів найближчим часом може скоротитися до 30.

До речі, в свій час для стабілізації ринку Європа закрила велику кількість заводів. Вони досягли певної керованості та прогнозованості ринку, але якщо подивитися статистику, європейці дещо "переборщили" із скороченням потужностей. Бувають роки, коли у них виникає дефіцит в 2-3 млн. тонн цукру.

Latifundist.com: До речі, скільки заводів працювало на Вінниччині в радянські часи, а скільки сьогодні?

Юрій Мороз: В радянські часи - до 40 заводів, сьогодні і в останні роки - 9 заводів.

Latifundist.com: У 2012 році компанія експортувала цукор. Ви досі працюєте на зовнішніх ринках?

Юрій Мороз: Ми експортували свою продукцію, коли в Україні було перевиробництво цукру, і відповідно ціни знижувалися. Відправляли в Узбекистан, Казахстан, Грузію, частково - у країни колишньої Югославії. У цьому році перед запуском цукрових заводів ціна була досить висока, тому на зовнішніх ринках наш цукор нікого не цікавив. Зараз потрібно час, щоб ринок перебудувався, і стало зрозуміло, вигідно купувати український цукор чи ні. Останні дані говорять про відсутність активного експорту.

Latifundist.com: В результаті підписання Угоди про асоціацію Європа повинна збільшити квоту на експорт цукру. Ви до цього готуєтесь?

Юрій Мороз: Ми постійно ведемо переговори з європейськими партнерами, вони зацікавлені купувати наш цукор. Як тільки знайдемо точки взаєморозуміння, будемо працювати.

Європейців цікавлять перша і друга категорії цукру. Для його виробництва нам потрібно інвестувати в технології, підвищити якість сировини і технологічність переробки. Сьогодні ми виробляємо цукор всіх категорій і сахарозу для шампанського.

Latifundist.com: Які витрата газу на Томашпільському заводі?

Юрій Мороз: Томашпільський цукровий завод входить в число лідерів по енергоефективності. Витрати газу - на рівні 28-29 кубометрів на тонну перероблених буряків, або близько 190 кубометрів на тонну цукру. Через подорожчання вартості енергоносіїв і загрози їх неотримання ми почали шукати альтернативу. Поступово переводимо свої парові котли на вугілля. На жаль, не на український, оскільки не змогли забезпечити себе донбаським вугіллям. Купили партію з Польщі. Якщо ви подивитеся на трубу заводу (показує рукою у вікно - авт.), то побачите, що дим має чорнуватий відтінок. При використанні газу диму немає.

Latifundist.com: Коли прийняли рішення перейти на польське вугілля, яка була ціна «чорного золота» з Донбасу?

Юрій Мороз: У минулому році вугілля для парових котлів ми купували по 900 грн./тонна. Навесні, на початку літа вартість піднялася до 1100 грн./тонна. Останні 7 вагонів нашого вугілля застрягли під Дебальцево ще в липні. Ціна почала зростати в геометричній прогресії, деякі пропонували по 3 тис. грн./тонна. Багато знайшли альтернативу у вигляді того ж польського вугілля, відповідно, ціна тепер падає. Хоча дефіцит все одно відчувається. Вугілля з Польщі ми закупили за $138, з ПДВ це близько 2150 грн./тонна.

Приблизно за такою ціною нам пропонують вугілля з Донбасу. Однак він не відповідає якісним показникам, польська продукція більш стандартизована.

Latifundist.com: Польське вугілля - тимчасова міра?

Юрій Мороз: В цьому питанні борються два начала. За якісними показниками більш цікаве польське вугілля. Але ми купуємо його за валюту, яка нині дефіцитна. Я б вважав за краще залишити валюту в країні і перейти на менш якісне донбаське вугілля. Але в цьому випадку ми повинні отримати необхідні обсяги та конкурентну ціну.

Latifundist.com: Які технології використовували при переході на вугілля?

Юрій Мороз: Ми використовували старі технології 30-х років, які були на заводі. Вони менш досконалі, однак більш економні у впровадженні. На два парових котла ми витратили 4 млн. грн. Частину устаткування зробили самостійно, решта, переважно конвеєрне, закупили. Таким чином, витратили відносно невеликі гроші. Вже в цьому сезоні вони повинні окупити, а в наступному будуть приносити прибуток.

Latifundist.com: Ви розглядали біомасу в якості альтернативи газу?

Юрій Мороз: Так, розглядали. Були варіанти спалювати біомасу в твердопаливних котлах або виробляти з неї біогаз. І перший, і другий підходи передбачають великі капіталовкладення. Наприклад, щоб забезпечити біогазом Томашпільський цукровий завод, потрібно вкласти близько $15 млн. Забезпечення отримання енергії в твердопаливних котлах - близько $10 млн.

Біогазові комплекси окупаються за 7-8 років

Latifundist.com: Прораховували їх окупність?

Юрій Мороз: Біогазові комплекси окупаються за 7-8 років, твердопаливні котли - по різному, в залежності від використовуваної біомаси. Можна купувати готову у вигляді тих же пелет, можна самим заготовляти, в нашому випадку, наприклад, солому. У такому разі термін окупності значно менше. Але це потребує не тільки інвестицій, але і часу, як правило, до двох років - починаючи з проектної документації, адаптації під місцеві умови, виготовлення, монтажу і до запуску. Тим більше не кожен інвестор готовий до того, що проект окупиться за 7-8 років. Особливо зараз в Україні, де важко щось планувати і прогнозувати.

Хоча все одно рух у цьому напрямку є: «Астарта-Київ» запустила біогазову установку на Глобинському заводі, зараз на Рокитнянському заводі така ж будується. Багато років успішно працює на пеллетах з деревини Узинський цукровий завод. Гайсин і Крижопіль повністю перейшли на вугілля, і ми рухаємося до цього. Кожен з часом знайде альтернативу.

Latifundist.com: Коли в цьому році запустили завод?

Юрій Мороз: 2 вересня, плануємо закінчити працювати не раніше 20 грудня.

Latifundist.com: Для вас це стандартна дата запуску?

Юрій Мороз: Оскільки посівна закінчилася в березні, а до початку вересня пройшов досить великий вегетаційний період, сировина досягла технологічної стиглості. Урожайність, цукристість також були на задовільному рівні. Так що могли починати. Цукрові буряки не можна закладати на тривале зберігання. Тому перед тим, як почати підготовку до посівної, плануємо обсяги виробництва та переробки, оцінюємо початок і кінець сезону, щоб встигнути зібрати і переробити врожай із мінімальними втратами.

Latifundist.com Чим примітний Томашпільський завод?

Юрій Мороз: Він має досить довгу історію, заснований ще в 1856 році. На фоні інших заводів вважається стареньким і малопотужним: без залізниці, жомосушильного комплексу і т. д. Але у 2002 році на завод прийшов активний ініціативний інвестор, який поставив завдання підвищити його ефективність. Для цього ми зробили все можливе. Якщо порівняти показники десятирічної давності і сьогоднішні, ми побачимо колосальний ривок: продуктивність заводу зросла на 50%, ступінь вилучення цукру з буряків - на 15%, витрати енергоносіїв і основних виробничих матеріалів скоротилися в два рази. На початку 2000-х років завод переробляв від 80 до 100 тис. тонн буряків, якість продукції залишає бажати кращого. З працюючих на той час 110-120 цукрозаводів він знаходився в числі останніх. Сьогодні по ефективності переробки ми входимо в десятку кращих. Це ще одне свідчення того, що, не маючи сильних вихідних позицій, можна досягти хороших результатів і бути конкурентними.

Latifundist.com: Плануєте подальшу модернізацію?

Юрій Мороз: Ми будемо продовжувати збільшувати потужність заводу, покращувати якість і асортимент продукції для виходу на зовнішні ринки. Зараз працюємо на 30% більше проектної потужності, хочемо збільшити цей показник до 40%. Також продовжимо переводити ТЕЦ на інші види енергоносіїв.

У цьому році купили 500 одиниць вітчизняного посівного матеріалу для підтримки українських виробників.

Latifundist.com: Насіння який селекції віддаєте перевагу?

Юрій Мороз: Довгий час ми використовували насіння як вітчизняної, так і імпортної селекції. І за результатами сезону визначали для себе оптимальний варіант. Ми прийшли до висновку, що у насіння імпортної селекції вище потенціал, хоча можна почути, що буряки, вирощені з них, погано зберігаються. Але якщо говорити про урожайність, цукристість, легкість переробки, хімічним складом сировини, вітчизняне насіння відстає. Так що на 90% у нас насіння імпортної селекції. Хоча в цьому році і купили 500 одиниць (на 300 га) вітчизняного посівного матеріалу, в основному для підтримки українських виробників.

Якщо говорити про виробників, працюємо з SESVanderHave, Штрубе, KWS. В останні роки більш конкурентне насіння від Сесвандерхаве, їх найбільше в нашій структурі посівів. У наступному році плануємо довести частку насіння KWS до 20%.

Latifundist.com: Який технологічний розрив у виробництві буряків?

Юрій Мороз: В 2014 році ступінь вилучення цукру склала 84%, технологічний розрив - не більше 2,6%.

Я прихильник того, щоб ми вирощували свої буряки, переробляли її на своїх заводах, забезпечували себе цукром і продавали його на зовнішніх ринках

Latifundist.com: Ви категоричний противник цукру-сирцю?

Юрій Мороз: Я прихильник того, щоб ми вирощували свої буряки, переробляли на своїх заводах, забезпечували себе цукром і продавали його на зовнішніх ринках. Ми не повинні купувати сирець. Це призводить до скорочення робочих місць, закриття заводів, загибелі нашої галузі та погіршення економіки країни.

Latifundist.com: У скільки оцінюєте витрати на 1 гектар буряків?

Юрій Мороз: У минулому сезоні вони склали 13,5 тис. грн., в цьому році буде не менше 16 тис. грн. Ми вже виділяємо гроші для весняної посівної 2015 року з прив'язкою до нинішнього курсу. Боюся, що витрати можуть досягти понад 20 тис грн. Це, звичайно, при використанні хорошого насіння, оригінальних ЗЗР і т. д.

Latifundist.com: Як Ви потрапили на цукровий бізнес?

Юрій Мороз: В моєму рідному місті працював цукровий завод, на якому працювали батьки. Я завжди говорив, що не буду працювати на заводі. По батькам бачив, що це дуже важка робота, хотілося чогось нового, більш перспективного, можливо, не зав'язаного на рідному містечку. Але в 90-х роках прийшла криза, скорочувалися робочі місця. Не міг визначитися, яку професію вибрати. В результаті було прийнято спонтанне рішення піти вчитися в Національний університет харчових технологій, спеціальність, пов'язану з цукровою галуззю.

Latifundist.com: Після закінчення університету не «розлучилися» з цукром?

Юрій Мороз: Ні, по закінченні пішов на рідний цукровий завод, працював там кілька років начальником зміни. Потім запросили головним інженером на інше виробництво, з якого в 2004 році перейшов на Томашпільський цукровий завод на посаду технічного директора. Згодом став директором, а з 2012 року очолюю агрокомплекс.


Джерело: latifundist.com

До списку корпоративні новини


Sugar_djornal
 
 Реклама
   
   
© 2017 Copyright ТОВ «Науково-практичний центр цукробурякового виробництва»
Публікацію матеріалів сайту без дозволу адміністратора та посилання на джерело інформації заборонено.
За дозволом звертатися: sugar@sugarr.com.ua